Формування центральних органів державної влади та системи адміністративно-територіального устрою Австрійської імперії (1713–1848 роки)

Abstract

У статті досліджено формування центральних органів державної влади та системи адміністративно-територіального устрою Австрійської імперії вказаного періоду. Проаналізовано політико-правову систему та адміністративний устрій Угорського королівства а також процес його інкорпорації до Габсбурзької монархії. Досліджено територіальні зміни Австрійської держави внаслідок трьох поділів Речі Посполитої. Констатовано, що політичний устрій імперії тривалий час опирався на абсолютну владу монарха за суворо станового ладу суспільства, а процес централізації державного управління в ній почав особливо посилюватися в XVIII столітті. Стверджується, що формально першим нормативним актом щодо всіх австрійських земель стала Прагматична санкція (1713 р.). Проаналізовано правовий статус імператора та сферу його повноважень. Констатовано, що керівництво внутрішніми справами Австрійської імперії здійснювали Таємна рада та Надвірна канцелярія. Показано процес еволюції цих органів а також формування Кабінету Міністрів, який на той час відповідав за керівництво чотирма напрямками: внутрішні справи, міжнародні відносини, освіта та військові справи. Габсбурги зрівняли права всіх конфесій, розглядаючи її керівників як специфічну категорію державних службовців. Констатовано, що актом конституційного змісту був Прагматичний закон 1804 р., яким імператор визнавав свій титул і єдність держави спадковим для себе і своїх нащадків. Проаналізовано територіальні зміни австрійських земель внаслідок наполеонівських війн та рішень Віденського конгресу (1814-1815 рр.). Констатовано, що з того часу територія Габсбургів була чітко окреслена і залишалась незмінною до 1918 року. Визначено модель взаємовідносин між губернаторствами та Надвірною канцелярією як центральним органом управління. Проаналізовано структуру системи джерел права Австрійської імперії та порядок їх оприлюднення і доведення до відома населення. Досліджено процес нобілітації (отримання шляхетства) в становій Австрійській імперії. Констатовано, що на зламі XVIII-XIX ст. у Габсбурзькій монархії відбувалося становлення модерної бюрократії, формування службового права, введення «канцелярського стилю». Водночас зазначається, що перетворившись на цілісну систему, бюрократія почала характеризуватись типовими негативними ознаками. Встановлено, що поштовх для оновлення бюрократичної системи дали конструктивні перетворення середини XIX ст. Діяльність державних службовців була поставлена під контроль новостворених законодавчо-представницьких органів та громадянського суспільства. Запропоновано власні висновки з проаналізованого матеріалу. Ключові слова: центральні органи, державна влада, адміністративно-територіальний устрій, Габсбурги, Австрійська імперія, Прагматична санкція, комітати (жупи), домінії, Таємна рада, Надвірна канцелярія, коронні землі, губернаторство, Надвірна військова рада, Надвірна бюджетна палата, Вища релігійна комісія, Державна рада, Надвірна рахункова палата, Кабінет Міністрів, Прагматичний закон, Віденський конгрес, інтеграція територій, Галицьке губернаторство, Австро – Угорська монархія.