Подвійна атрибуція та спільна відповідальність міжнародної організації та держави

Abstract

У статті досліджується питання подвійної атрибуції міжнародно-протиправного діяння одночасно і державі, і міжнародній організації. Встановлено, що у випадку подвійної атрибуції одного й того самого міжнародно-протиправного діяння обом субʼєктам, у них виникає спільна міжнародно-правова відповідальність. Спільна відповідальність має важливі наслідки для змісту цієї відповідальності, оскільки зобов’язання щодо припинення порушення та відшкодування збитків можуть також бути спільними для кількох відповідальних суб’єктів, і постраждала сторона може вимагати припинення порушення або відшкодування від кожного з них. Виявлено, що норми міжнародного права, зокрема Проєкт статей про відповідальність міжнародних організацій 2011 року, допускають можливість подвійної атрибуції, однак жодним чином не врегульовують особливості розподілу відповідальності, що виникає внаслідок цього. Проаналізовано, що в контексті подвійної атрибуції поведінки важливими є два правила присвоєння поведінки. Зокрема атрибуція поведінки, зважаючи на органічний de jure зв’язок між органом або агентом, який фактично вчиняє міжнародно-протиправне діяння, та субʼєктом – дер-жавою чи міжнародною організацією. Іншим правилом атрибуції, яке відіграє важливу роль в контексті подвійного присвоєння поведінки, є атрибуція на основі здійснення субʼєктом ефектив-ного контролю над органом чи агентом.У статті було окреслено випадки, в яких може відбуватись подвійна атрибуція і, відповід-но, наставати спільна відповідальність держави та міжнародної організації. По-перше, подвійна атрибуція може відбуватись у випадку, коли орган чи агент, який вчинив міжнародно-протиправне діяння, має de jure зв’язок як з державою, так і з міжнародною організацією. По-друге, спільна відповідальність може наступати у випадках, коли орган чи агент має органічний de jure звʼязок з міжнародною організацією, проте знаходиться під ефективним контролем держави у момент здійснення міжнародно-протиправного діяння.Разом з тим, було визначено, що спільна відповідальність виникає не лише з подвійної атрибуції поведінки, але також у випадку настання похідної відповідальності, зокрема у випадках надання допомоги та сприяння, керівництва та контролю, примусу, а також ухилення від зобов’язань. The article examines the issue of dual attribution of an internationally wrongful act simultaneously to both a state and an international organization. It is established that when one and the same internationally wrongful act is attributed to both subjects, shared international legal responsibility arises. Shared responsibility has important implications for the content of such responsibility, as the obligations to cease the wrongful act and to make reparation may be shared among multiple responsible actors, and the injured party may seek cessation or reparation from each of them. It is found that the norms of international law, particularly the 2011 Draft Articles on the Responsibility of International Organizations, allow for the possibility of dual attribution, but do not in any way regulate the specific features of the distribution of responsibility arising from it.The analysis shows that, in the context of dual attribution of conduct, two rules of attribution are particularly important. One is attribution based on the existence of an organic de jure link between the organ or agent that committed the internationally wrongful act and the subject – be it a state or an international organization. The other rule of attribution that plays an important role in the context of dual attribution is attribution based on the exercise of effective control by the subject over the organ or agent.The article outlines the situations in which dual attribution may occur and, accordingly, shared responsibility of the state and the international organization may arise. First, dual attribution may occur when the organ or agent that committed the internationally wrongful act has a de jure connection with both the state and the international organization. Second, shared responsibility may arise in situations where the organ or agent has an organic de jure link with the international organization but is under the effective control of the state at the time the internationally wrongful act is committed.At the same time, it is determined that shared responsibility arises not only from dual attribution of conduct but also in cases of derivative responsibility, particularly in situations involving aid or assistance, direction and control, coercion, as well as circumvention of obligations.