Усна історія російсько-української війни: проблеми методології

Abstract

Мета статті полягає у комплексному висвітленні наявних наукових напрацювань, пов’язаних із вивченням подій та фактів російсько-української війни через усноісторичні розробки та виокремленні основних методологічних проблем, що постають у процесі досліджень. При підготовці статті акцент робився на напрацювання істориків, які буквально з перших днів війни поєднували фіксування подій, спогадів, інтерпретацій та трактувань причин, передумов, власне самих бойових дій, досвіду різних груп учасників та свідків війни (військовослужбовців, добровольців, учасників подій Євромайдану та Революції Гідності, волонтерів, медичних працівників, військових капеланів, внутрішньопереміщених осіб, цивільного населення на деокупованих територіях) з читанням лекцій для українських військовослужбовців, пошуком оптимальних у наших умовах форм та методів репрезентації травматичного досвіду з опертям на наявні вітчизняні та закордонні наукові розробки. Базовим науковометодологічним фундаментом для вивчення методології російськоукраїнської війни є п’ять випусків «Усної історії російсько-української війни (2014–2016 роки)», які підготували історики Запорізького національного університету (ЗНУ) за сприяння місцевих органів влади. Також важливими для нашої розвідки стали напрацювання, скеровані на поєднання етнографічного та психологічного підходів у вивчення травматичного досвіду. Відзначено, що значна кількість наукових досліджень із застосуванням методу усної історії при вивченні російсько-української війни, зосереджена на опрацюванні певного сегменту учасників війни, як військовослужбовців, так і цивільного населення. Такий підхід передбачає зосередження на конкретних групах респондентів (військових капеланів, волонтерів, мешканців населеного пункту), що надає уявлення про унікальний пережитий досвід. Тому на порядку денному, окрім продовження таких досліджень, проблема формування цілісного корпусу усноісторичних досліджень російськоукраїнської війни та їх репрезентації на широкий загал та включеність в український історичний наратив.

The purpose of the article is to provide a comprehensive coverage of existing scientific developments related to the study of the events and facts of the Russian-Ukrainian war through oral history and to highlight the main methodological problems that arise in the process of research. When preparing the article, emphasis was placed on the work of historians who, literally from the first days of the war, combined the recording of events, memories, interpretations and interpretations of the causes, prerequisites, actually of the hostilities themselves, the experiences of various groups of participants and witnesses of the war (military personnel, volunteers, participants in the events of the Euromaidan and the Revolution dignitaries, volunteers, medical workers, military chaplains, internally displaced persons, civilians in de-occupied territories) with lectures for Ukrainian military personnel, searching for optimal forms and methods of representation of traumatic experience in our conditions based on available domestic and foreign scientific developments. The basic scientific and methodologicalfoundation for the study of the methodology of the Russian-Ukrainian war is the five issues of the "Oral History of the Russian-Ukrainian War (2014-2016)", prepared by historians of the Zaporizhia National University (ZNU) with the assistance of local authorities. Also important for our research were studies directed at the combination of ethnographic and psychological approaches to the study of traumatic experience. It is noted that a significant number of scientific studies using the oral history method in the study of the Russian-Ukrainian war are focused on studying a certain segment of the participants in the war, both military personnel and civilians. This approach involves focusing on specific groups of respondents (military chaplains, volunteers, residents of the settlement), which provides insight into the unique lived experience. Therefore, in addition to the continuation of such research, the problem of forming a complete corpus of oral history studies of the Russian-Ukrainian war and their representation to the general public and inclusion in the Ukrainian historical narrative is on the agenda.