Доказування міжнародних злочинів у контексті реалізації принципу комплементарності Римського статуту Міжнародного кримінального суду в Україні

Abstract

У статті досліджено правові та праксеологічні аспекти доказування міжнародних злочинів у контексті реалізації принципу комплементарності Римського статуту Міжнародного кримінального суду в українському кримінальному судочинстві. Підкреслено, що ратифікація Римського статуту Міжнародного кримінального суду та ухвалення Закону України No 4012-IX від 09.10.2024 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього» стали системним етапом інтеграції міжнародних стандартів кримінальної юстиції у національне законодавство, що сформувало правове та процесуальне підґрунтя для розслідування найтяжчих міжнародних злочинів – воєнних злочинів, злочинів проти людяності, геноциду та злочину агресії. Обґрунтовано, що закріплення в Кримінальному кодексі України нових норм (статті 31-1, 442-1) та оновлення положень статей 49 і 442 спрямовані на забезпечення невідворотності покарання за міжнародні злочини відповідно до принципів Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Встановлено, що змінами до статті 216 Кримінального процесуального кодексу України підслідність злочинів проти людяності визначено за Службою безпеки України, що забезпечило концентрацію спеціалізованих повноважень і технічних можливостей для ефективного доказування злочинів цієї категорії. Розкрито правові аспекти отримання доказів під час розслідування воєнних злочинів, злочинів проти людяності, геноциду в умовах збройного конфлікту, включно із застосуванням цифрової криміналістики, OSINT-досліджень, супутникового моніторингу та аналітики великих даних. Акцентовано на значенні принципу незастосування строків давності до міжнародних злочинів, що гарантує відновлення процесу національних розслідувань після деокупації територій України та забезпечує безперервність кримінального процесуального доказування. Наголошено на потребі гармонізації національного законодавства зі статтями 8 bis, 17 та 28 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, визначення кола суб’єктів злочину агресії (стаття 437 Кримінального кодексу України) з урахуванням практики Верховного Суду та реформування статті 438 Кримінального кодексу України шляхом відмови від відсилочної конструкції й системного викладення складів воєнних злочинів у вигляді чіткого каталогу. Зроблено висновок, що реалізація принципу комплементарності сприяє зміцненню інституційної спроможності національної кримінальної юстиції, утвердженню принципу верховенства права та забезпеченню невідворотності покарання за міжнародні злочини, що становлять загрозу миру, безпеці та існуванню людства. The article examines the legal and praxeological aspects of proving international crimes in the context of implementing the complementarity principle of the Rome Statute of the International Criminal Court within the Ukrainian criminal justice system. It is emphasized that the ratification of the Rome Statute and the adoption of the Law of Ukraine No. 4012-IX of 9 October 2024, “On Amendments to the Criminal Code and the Criminal Procedure Code of Ukraine in Connection with the Ratification of the Rome Statute of the International Criminal Court and the Amendments Thereto,”became a systemic step toward integrating international standards of criminal justice into the national legal framework. These changes have formed the legal and procedural foundation for investigating the most serious international crimes – war crimes, crimes against humanity, genocide, and the crime of aggression.It is substantiated that the introduction of new provisions into the Criminal Code of Ukraine (Articles 31-1, 442-1) and the revision of Articles 49 and 442 are aimed at ensuring the inevitability of punishment for international crimes in accordance with the principles of the Rome Statute. The amendments to Article 216 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, which assign the investigation of crimes against humanity to the Security Service of Ukraine, have ensured the concentration of specialized powers and technical capacities for effective evidence collection and analysis.The article reveals the legal aspects of obtaining evidence during the investigation of war crimes, crimes against humanity, and genocide under conditions of armed conflict, including the use of digital forensics, OSINT research, satellite monitoring, and big-data analytics. Special attention is paid to the principle of non-applicability of statutory limitations to international crimes, which guarantees the restoration of investigations after the de-occupation of territories and ensures the continuity of criminal procedural proof.The author emphasizes the need to harmonize national legislation with Articles 8 bis, 17, and 28 of the Rome Statute, to define the range of perpetrators of the crime of aggression (Article 437 of the Criminal Code of Ukraine) considering the practice of the Supreme Court, and to reform Article 438 of the Criminal Code of Ukraine by abandoning the referential construction and establishing a systematic catalogue of war crimes. It is concluded that the implementation of the complementarity principle strengthens the institutional capacity of national criminal justice, affirms the rule of law, and guarantees the inevitability of punishment for international crimes that threaten peace, security, and the existence of humanity.