Поняття соціального діалогу у контексті сучасних трудових та соціально-економічних відносин

Abstract

У статті проведено комплексний аналіз поняття соціального діалогу, його сутності та змісту, а також проблем, пов’язаних із його законодавчим визначенням в Україні. Досліджено сучасний стан соціального діалогу, виявлено недоліки визначення соціального діалогу, яке закріплене у статті 1 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» та запропоновано шляхи його вдоско-налення. Зроблений висновок, що соціальний діалог є ключовим інструментом для узгодження інтересів працівників, роботодавців та держави, сприяючи стабільності та розвитку суспільства. Однак, відсутність єдиного підходу до визначення поняття соціального діалогу ускладнює його ефективне практичне застосування та формування цілісної концепції. Стаття містить аналіз наукових підходів до визначення соціального діалогу, зокрема, розглядаються погляди таких науковців, як Г.І. Чанишева, Н.В. Коленда, М.В. Сорочишин, О.А. Трюхан, Ю.М. Гришина, Г.А. Трунова та ін. Особлива увага приділяється аналізу законодавчого визначення соціального діалогу, закріпле-ного у Законі України «Про соціальний діалог в Україні». Вказується на низку недоліків, на думку автора, стосовно цього визначення, зокрема: неповний перелік можливостей соціального діалогу (відсутність контролю за виконанням прийнятих рішень); недоцільність розгляду соціального діалогу виключно як процесу (пропонується розглядати як систему взаємовідносин). На основі проведеного аналізу у роботі виділено основні ознаки соціального діалогу, такі як багатосторонність, процесуальність, широка сфера застосування, гнучкість, прозорість, запобігання конфліктам та вирішення суперечностей, а також довгостроковий характер. З метою вдосконалення законодавчого визначення соціального діалогу автор пропонує внести зміни до статті 1 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» та викласти його поняття такому формулюванні: соціальний діалог – це система постійної взаємодії між працівниками, роботодавцями та органами державної влади й місцевого самоврядування, яка включає переговори, консультації та інші механізми співпраці, спрямовані на забезпечення соціальної справедливості, запобігання конфліктів та досягнення компромісних рішень у сфері економічних, соціальних і трудових відносин.У статті зазначено, що такі зміни сприятимуть формуванню сучасної, гнучкої та ефективної моделі соціального діалогу, яка відповідатиме актуальним викликам і забезпечить належний розвиток цього правового інституту. The article provides a comprehensive analysis of the concept of social dialogue, its essence and content, as well as the problems associated with its legislative definition in Ukraine. The current state of social dialogue is examined, the shortcomings of the definition of social dialogue enshrined in Article 1 of the Law of Ukraine «On Social Dialogue in Ukraine» are identified, and ways to improve it are proposed. It is concluded that social dialogue is a key tool for coordinating the interests of employees, employers, and the state, contributing to the stability and development of society. However, the lack of a unified approach to defining the concept of social dialogue complicates its effective practical application and the formation of a holistic concept. The article contains an analysis of scientific approaches to the definition of social dialogue, in particular, the views of such scholars as H.I. Chanysheva, N.V. Kolenda, M.V. Sorochyshyn, O.A. Tryukhan, Yu.M. Hryshyna, H.A. Trunova, and others are considered. Particular attention is paid to the analysis of the legislative definition of social dialogue, enshrined in the Law of Ukraine «On Social Dialogue in Ukraine.» A number of shortcomings are pointed out, in the author’s opinion, regarding this definition, in particular: an incomplete list of social dialogue opportunities (lack of control over the implementation of adopted decisions); the inappropriateness of considering social dialogue exclusively as a process (it is proposed to consider it as a system of relationships). Based on the analysis, the work identifies the main features of social dialogue, such as multilateralism, procedurality, wide scope of application, flexibility, transparency, conflict prevention and dispute resolution, as well as a long-term nature. In order to improve the legislative definition of social dialogue, the author proposes to amend Article 1 of the Law of Ukraine «On Social Dialogue in Ukraine» and to state its concept in the following wording: social dialogue is a system of continuous interaction between employees, employers, and state and local self-government bodies, which includes negotiations, consultations, and other cooperation mechanisms aimed at ensuring social justice, preventing conflicts, and reaching compromise solutions in the field of economic, social, and labor relations. The article states that such changes will contribute to the formation of a modern, flexible, and effective model of social dialogue that will meet current challenges and ensure the proper development of this legal institution.