Еволюція конституційного розуміння права на свободу та особисту недоторканість в Україні

Abstract

Вказується, право на свободу та особисту недоторканність є одним з основних принципів демократичної держави, що ґрунтується на верховенстві права, що безпосередньо пов’язане з визнанням та захистом людської гідності.У статті здійснено комплексний аналіз права на свободу та особисту недоторканність як одного з фундаментальних конституційних прав людини, закріпленого у статті 29 Конституції України. Підкреслено, що це право становить основу гідності особи, її автономії та можливості вільно реалізовувати інші права і свободи. Актуальність дослідження зумовлена потребою осмислення сучасної конституційної доктрини України у світлі рішень Конституційного Суду, які формують стандарти допустимих меж обмеження свободи, принципи судового контролю та гарантії захисту від свавілля держави.З’ясовано зміст, сутність та механізми реалізації права на свободу і особисту недоторканність крізь призму практики Конституційного Суду України, визначені етапи становлення національної конституційної доктрини та її співвідношення з міжнародно-правовими стандартами. Методологічну основу дослідження становлять формально-юридичний, системний, порівняльно-правовий та аналітичний методи, що дали змогу всебічно дослідити еволюцію підходів КСУ до тлумачення статті 29 Конституції.У результаті встановлено, що Конституційний Суд України послідовно утверджує верховенство права, принцип пропорційності, заборону свавілля та обов’язковість судового контролю як центрального механізму гарантування особистої свободи. Судова практика Конституційного Суду України демонструє інтеграцію європейських стандартів у національне правове поле, зокрема у контексті забезпечення законності арешту, тримання під вартою та госпіталізації недієздатних осіб. Доведено, що навіть у період воєнного стану держава зобов’язана дотримуватися конституційних гарантій, які унеможливлюють свавільне позбавлення свободи.Наукова новизна статті полягає у систематизації правових позицій Конституційного Суду України щодо реалізації права на свободу та особисту недоторканність і розкритті їхнього значення для формування національних стандартів правового захисту особи. It is indicated that the right to liberty and personal integrity is one of the basic principles of a democratic state based on the rule of law, which is directly related to the recognition and protection of human dignity.The article presents a comprehensive analysis of the right to freedom and personal integrity as one of the fundamental constitutional human rights enshrined in Article 29 of the Constitution of Ukraine. It emphasizes that this right constitutes the foundation of human dignity, autonomy, and the ability to freely exercise other rights and freedoms. The relevance of the study is determined by the need to comprehend the modern constitutional doctrine of Ukraine in light of the decisions of the Constitutional Court, which establish the standards of permissible limitations on freedom, the principles of judicial control, and guarantees of protection against state arbitrariness.The article clarifies the content, essence, and mechanisms for the implementation of the right to freedom and personal integrity through the prism of the Constitutional Court’s practice, identifies the stages of the formation of the national constitutional doctrine, and determines its correlation with international legal standards. The methodological basis of the study comprises formal-legal, systemic, comparative-legal, and analytical methods, which made it possible to comprehensively examine the evolution of the Constitutional Court of Ukraine’s approaches to interpreting Article 29 of the Constitution.As a result, it is established that the Constitutional Court of Ukraine consistently upholds the rule of law, the principle of proportionality, the prohibition of arbitrariness, and the mandatory nature of judicial control as the central mechanism for guaranteeing personal freedom. The Court’s case law demonstrates the integration of European standards into the national legal framework, particularly in the context of ensuring the legality of arrest, detention, and hospitalization of incapacitated persons. It is proven that even during martial law, the state remains obliged to observe constitutional guarantees that prevent arbitrary deprivation of liberty.The scientific novelty of the article lies in the systematization of the legal positions of the Constitutional Court of Ukraine concerning the realization of the right to freedom and personal integrity and in revealing their significance for shaping national standards of legal protection of the individual.