Суб’єктний склад відносин щодо соціального захисту працівників критичної інфраструктури України

Abstract

Стаття присвячена з’ясуванню суб’єктного складу відносин щодо соціального захисту прав працівників критичної інфраструктури України. Обґрунтовується позиція, відповідно до якої суб’єктний склад правових відносин щодо соціального захисту працівників критичної інфраструктури збігається із колом суб’єктів, охоплених дією правового механізму соціального захисту прав працівників критичної інфраструктури України. Пропонується структуру суб’єктів відносин щодо соціального захисту працівників критичної інфраструктури розглядати в якості системи, яку складають чотири групи суб’єктів. По-перше, такими суб’єктами є самі працівники критичної інфраструктури, які володіють та реалізують право на соціальний захист, а також захищають це право в юрисдикційний чи позаюрисдикційний спосіб. По-друге, ключовим учасником відносин щодо соціального захисту працівників критичної інфраструктури є роботодавець (відповідний об’єкт критичної інфраструктурі), який повинен розглядати працівників не лише в якості ресурсного елементу виробничих відносин, але й також в якості людини, якій властива людська гідність, а також права та інтереси, які можуть бути забезпечені заходами соціального захисту, що реалізуються в Україні роботодавцями. По-третє, учасниками відносин щодо соціального захисту працівників критичної інфраструктури постають також суб’єкти публічної адміністрації, а також інші органи публічної служби та їх посадові особи, які володіють повноваженнями, у зв’язку із якими вони повинні здійснювати заходи соціального захисту прав працівників критичної інфраструктури, а також захищати це право працівників. По-четверте, в сучасних умовах демократизації системи соціального захисту відносинами щодо соціального захисту працівників критичної інфраструктури також повинні охоплюватись суб’єкти громадянського суспільства, зокрема, профспілки, інші професійні об’єднання працівників критичної інфраструктури, правозахисні неурядові організації (які спеціалізуються на захисті прав працівників, працівниць, працюючої молоді та ін.). У висновках до статті узагальнюються результати дослідження.

The article focuses on elucidating the subject composition of relations concerning the social protection rights of critical infrastructure workers in Ukraine. It supports the view that the relations for the social protection of these workers constitute legal relations involving social law subjects. These relations are directed towards establishing the right to social protection of critical infrastructure workers, the realization and enforcement of this right, as well as its protection and restoration in the event of violation. The composition of subjects within the legal relations of social protection for critical infrastructure workers aligns with the array of subjects encompassed by the legal mechanism safeguarding the rights of these workers in Ukraine. This study suggests that the structure of the subjects involved in the social protection of critical infrastructure workers should be conceptualized as a system comprising four distinct groups. The primary group consists of the critical infrastructure workers themselves, who possess and exercise their right to social protection and defend this right through jurisdictional or extra-jurisdictional means. Secondly, a pivotal participant in the social protection relations for critical infrastructure workers is the employer, namely the respective critical infrastructure entity. Employers should perceive workers not merely as industrial resources but as individuals endowed with inherent human dignity, alongside rights and interests that can be safeguarded through social protection measures implemented by employers in Ukraine. Thirdly, public administration entities, along with other public service bodies and their officials, also play a role in the social protection relations for critical infrastructure workers. These bodies and officials, vested with relevant authority, are responsible for executing social protection measures for the rights of critical infrastructure workers and for upholding these workers’ rights. Fourthly, under the current democratization of the social protection system, relationships concerning the social protection of critical infrastructure workers should also encompass civil society entities, notably trade unions, other professional associations of critical infrastructure workers, and human rights non-governmental organizations (specializing in the protection of workers’ rights, including those of young workers). The conclusion of this article synthesizes the findings of the study.