Доповідь Світлани Павлівни Слєпньової на засіданні колективу бібліотеки Ужгородського державного університету

Abstract

Якісна чорно-біла картка середніх розмірів (17,8 х 11,7 см) демонструє зворушливий момент зустрічі співробітниць книгозбірні Ужгородського державного університету в відділі бібліографії «старого корпусу». – колишньої і на даний час знов діючої єпископської резиденції на вулиці Капітульній (за радянських часів Кремлівській), в самому центрі-серці чарівного міста над Ужем. Дійство відбулося пізньої весни, про що свідчать легкий одяг присутніх і невеличкі гвоздички в мініатюрній вазочці. В тепличних умовах такі маленькі паростки не продукувалися, а в «дикій природі» час їхнього цвітіння в основному припадає на травень місяць. Центральна сюжетна героїня – Світлана Павлівна Слєпньова, яка десятиріччями є душею колективу, професіоналом з великої літери та одним з передовиків бібліотечної справи. Альтруїстичний активіст в стінах книгозбірні змогла створити неповторну ауру, яка фактично спаяла весь колектив в товариських дружніх обіймах. І от вона підготувала для колежанок змістовну лекцію, записану під ретельно розграфлені смужки каліграфічним почерком. Стопка листів вже знаходиться на імпровізованій трибуні, вкритій мініатюрною скатертинкою, а ще приблизно половинка перебуває в руках спікера. Неоднозначне враження складає сам процес фотографування. З одного боку чітке професійне «фільмування моменту» з неймовірно точними витриманими вертикалями (стелажі, картотека), а з іншого – природність і не постановочний характер кадру декларує третій ряд слухачок, де одна з учасниць мило підклала долоню під щоку, «надовго кліпнула» і перенеслася до царства Морфея. Усі, хто знає колектив, упізнали, але ми толерантно зберігаємо власні таємниці. Серед інших учасниць дійства фіксуємо О. Закривидорогу, М. Баранник, О. Булецу, Г. Запісочну, О. Платонову та багатьох інших. Отже сьогодні ми знову занурилися до фантастичного світу історії Ужгородського національного університету і відчули півсторічну душевну атмосферу.