НАЗВИ ТВОРІВ ФЕДОРА ПОТУШНЯКА ЯК ВИЯВ МОВОТВОРЧОСТІ

Abstract

У статті представлено назви художніх творів Федора Потушняка як об’єкт ономастичного дослідження. Здійснено аналіз назв поетичних текстів відомого закарпатського письменника, що вражають образністю, оригінальністю і містять особливе смислове навантаження. Об’єктом дослідження стала мовотворчість Федора Потушняка, а предметом – номінації назв у різних його поетичних збірках. У статті застосовано методи наукового дослідження, що зумовлені специфікою досліджуваного матеріалу, а саме: описовий метод із застосуванням основних його прийомів (спостереження, інтерпретація, узагальнення) та компонентний і контекстуально-інтерпретаційний методи. У ході нашої роботи було проаналізовано теоретичні та методологічні засади ономастики та визначено підходи до аналізу мовотворчості Федора Потушняка. У результаті проведеної наукової розвідки з великої кількості аналізованого матеріалу було виділено декілька лексико-тематичних груп: назви творів, які вказують на об’єкт чи предмет зображення у творі; назви квітів, дерев та їх ознак; назви місця призначення; назви, що позначають місце дії твору; назви, що так чи інакше або ж умовно окреслюють жанр твору; назви, що вказують конкретно на героя твору чи його особливості; назви, що вказують на час дії, яка відбулася, відбувається чи буде відбуватися. Зазначено, що найбільшу групу становлять назви художніх творів, які вказують на об’єкт чи предмет зображення у творі. Це свідчить про те, що автор хотів сфокусувати увагу на головному образі чи мотиві твору. Наголошено також на тому, що письменник у назвах художніх творів використовував значну кількість абстрактної лексики, яка надає додаткового смислу, що закладений саме у назві твору і може бути розтлумачений через власні асоціації й домисли. Крім цього, відзначено й те, що у Федора Потушняка є чимало художніх творів, які мають так звані «технічні назви» і цей аспект мовотворчості письменника потребує детальнішого опрацювання в майбутньому.