Strategic foreign policy planning: conceptual framework

Abstract

The article addresses the concept of strategic planning, attempting to investigate it within the foreign policy context. The relevance of the research is attributable primarily to the lack of modern works on the proposed topic, since the most significant works were developed in the last century, which substantiates the relevance and significance of the presented article. At the same time, the concept of strategic foreign policy planning has not been fully explored within the framework of political science and is insufficiently theorized, which also determines the relevance of this work. It was emphasized that in the absence of a theoretical base, it is impossible to effectively use strategic foreign policy planning as a tool for developing a foreign policy course, which, in turn, negatively affects the entire national security system of the state. The author’s theoretical formulation of the term is presented, original structure as well as main functions of strategic foreign policy planning are elaborated. It is concluded, that strategic planning is essential for effective foreign policy and thus for national security of a State. Apart from that, the article provides the analysis two concepts that the author considers to be the cornerstone for understanding the process of strategic foreign policy planning: «strategic culture» and «strategic thinking». The article offers author’s definitions of these multidimensional terms and describes the essential meaning of these concepts for strategic foreign policy planning and national security policy-making. The results of the study allowed making conclusions that strategic culture and strategic thinking can be regarded as the basis or fundamental inputs for strategic foreign policy planning and national security policy-making. The author of the article insists that the introduction of these two concepts into the theory of strategic foreign policy planning will help increase the efficiency of the process itself, as well as facilitate the analysis of the foreign policy of other States. At the same time, the author emphasizes the fact that in the absence of theoretical framework it is impossible to effectively use strategic foreign policy planning as a tool for developing a foreign policy course, which, in turn, negatively affects the entire system of national security of the State. For a more complete understanding of the place of each of the elements considered in the article within the strategic process, the author’s integrated picture is proposed in the article.У статті розглянуто поняття стратегічного планування та зроблено спробу дослідити його у зовнішньополітичному контексті. Актуальність дослідження зумовлено першочергово відсутністю сучасних праць за запропонованою темою, оскільки найбільш значущі роботи були розроблені в минулому столітті, чим обґрунтована актуальність та значимість представленої статті. Разом з тим, поняття стратегічного зовнішньополітичного планування не повною мірою досліджено в рамках політичної науки та недостатньо теоретизовано, що також зумовлює актуальність даної роботи. При цьому наголошено, що за відсутності теоретичної бази неможливо ефективно використовувати стратегічне зовнішньополітичне планування як інструмент вироблення зовнішньополітичного курсу, що, у свою чергу, негативно впливає на всю систему національної безпеки держави. У статті розглянуто два поняття, які авторка вважає наріжними для розуміння процесу стратегічного зовнішньополітичного планування: «стратегічна культура» та «стратегічне мислення». Запропоновано авторські визначення цих багатовимірних термінів та наголошено на суттєвому значенні цих понять для стратегічного зовнішньополітичного планування та формування політики національної безпеки. Авторка статті наполягає, що впровадження цих двох понять у теорію стратегічного зовнішньополітичного планування сприятиме підвищенню ефективності самого процесу, а також зробить аналіз зовнішньої політики інших держав ефективнішим. Відтак, за допомогою теоретичних методів, таких як аналіз, синтез, узагальнення та класифікація, у статті уточнено та запропоновано формулювання ключових термінів, представлено змістовно-структурну характеристику стратегічного зовнішньополітичного планування, визначено основні його параметри та розроблено його модель. Зазначено, що за допомогою різноманітних технологій, науково обґрунтованих методів аналізу та прогнозування стратегічне планування дає змогу визначити майбутню зовнішню політику держави з урахуванням потенційних викликів та загроз. Зроблено висновок, що стратегічне планування має важливе значення для впровадження ефективної зовнішньої політики, а отже, і для національної безпеки держави, а відтак є ключовим елементом національної безпеки, від якого залежить ефективність її забезпечення.