Протидія кіберзагрозам національній безпеці України: інституційно-превентивна спроможність

Abstract

У статті проаналізовано механізм протидії кіберзагрозам національній безпеці крізь призму формування інституційно-превентивної спроможності України. Актуальність теми зумовлена інтенсифікацією використання кіберпростору як інструменту гібридної війни, що потребує переходу від фрагментарних заходів безпеки до спеціальної превенції – активного випередження, виявлення та нейтралізації загроз на ранніх стадіях їх виникнення. Успіх такої стратегії безпосередньо залежить від злагодженої координації між державними інституціями та об’єднання їхніх ресурсів.Особливу увагу приділено аналізу новітньої нормативно-правової бази як фундаменту розбудови превентивної спроможності суб’єктів. У роботі детально розглянуто положення Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2025 року No 1533 «Деякі питання реагування на кіберінциденти, кібератаки та кіберзагрози» та Порядку взаємодії, затвердженого постановою КМУ від 13 листопада 2025 року No 1471. Ці акти проаналізовано як ключові регуляторні інструменти, що забезпечують інституційну здатність правоохоронних, розвідувальних та військових органів України ефективно взаємодіяти з метою переривання злочинних посягань на ранніх етапах ініціації кібератак.У статті структуровано багаторівневу модель координації, де інституційні ланки (Президент України, РНБО, НКЦК, КМУ) розглядаються як стратегічні центри формування превентивного потенціалу держави. Досліджено функціонування підрозділів кіберзахисту в органах державної влади (Міноборони, НБУ, Мін’юст) як елементів системи кримінологічного запобігання, що забезпечують захищеність критичних інформаційних ресурсів. Така багаторівнева модель дозволяє консолідувати адміністративні, правоохоронні та військові спроможності для забезпечення цілісності національної системи кіберзахисту. У межах цієї структури подальше інституційне та функціональне вдосконалення органів реагування на кіберзагрози у Збройних Силах України є вирішальним чинником для підвищення ефективності запобігання, своєчасного виявлення та нейтралізації викликів національній безпеці в умовах гібридної війни. The article analyzes the mechanism of countering cyber threats to national security through the lens of developing the institutional and preventive capability of Ukraine. The relevance of the topic is driven by the intensified use of cyberspace as a tool of hybrid warfare, which necessitates a transition from fragmented security measures to special prevention – the active anticipation, detection, and neutralization of threats at the early stages of their emergence. The success of such a strategy directly depends on the seamless coordination between state institutions and the consolidation of their resources. Particular attention is paid to the analysis of the latest regulatory framework as a foundation for building the preventive capability of stakeholders. The study examines in detail the provisions of the Cabinet of Ministers of Ukraine Resolution No. 1533 of November 26, 2025, «Certain Issues of Responding to Cyber Incidents, Cyberattacks, and Cyber Threats,» and the «Procedure for Interaction,» approved by the CMU Resolution No. 1471 of November 13, 2025. These acts are analyzed as key regulatory instruments that ensure the institutional capacity of Ukraine’s law enforcement, intelligence, and military agencies to interact effectively to disrupt criminal encroachments at the early stages of cyberattack initiation.The article structures a multi-level coordination model, where institutional links (the President of Ukraine, the NSDC, the NCCC, and the Cabinet of Ministers) are viewed as strategic centers for forming the state’s preventive potential. The functioning of cyber defense units within state authorities (Ministry of Defense, National Bank, Ministry of Justice) is explored as elements of a criminological prevention system that ensures the security of critical information resources. Such a multi-level model allows for the consolidation of administrative, law enforcement, and military capabilities to ensure the integrity of the national cyber defense system. Within this framework, further institutional and functional improvement of cyber threat response bodies in the Armed Forces of Ukraine is a decisive factor for increasing the effectiveness of preventing, timely detecting, and neutralizing challenges to national security in the context of hybrid warfare.