Сирітство як складна життєва обставина: теоретично-правовий аспект

Abstract

В статті аналізуються теоретичні та практичні проблеми формування ефективного правового механізму підтримки дитинства як загальнонаціонального пріоритету, зокрема в умовах сирітства як соціального явища і складної життєвої обставини.Доводиться, що «сирітство» - особливе соціально-правове становище дитини, яке характеризується: відсутністю у дитини батьків у зв’язку з їх смертю або іншими поважними обставинами, які унеможливлюють виконання батьківських обов’язків (внаслідок тривалого перебування батьків у лікувально-профілактичному закладі тощо) або, якщо батьки свідомо не виконують батьківські обов’язки, не дотримуючись принципів відповідального батьківства, що спричиняє бездоглядність і занедбаність їх дітей.Акцентується увага , що у соціальному законодавстві України, яке регулює правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відсутні положення, які розкривають правовий зміст поняття «сирітство» і його ознаки. Зокрема вказується, що в Законі України «Про соціальні послуги» до чинників, які можуть спричинити складні життєві обставин, як обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров’я та розвиток дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, і які вона не може подолати самостійно, сирітство не віднесено. Розглядаються наукові підходи щодо сутності сирітства як соціального суспільного явища, яке потребує екстреного реагування державних та недержавних органів у сфері соціального захисту населення з метою здійснення дієвої соціальної роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування.Обґрунтовується необхідність формування дієвого правового механізму деінституціалізації системи догляду та підтримки дітей сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування як одного з головних завдань соціальної політики сучасної цивілізованої європейської держави. Наголошується, що відмова від інституційних закладів для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування спрямована на забезпечення права дітей, які постраждали від війни та збройних конфліктів і потрапили у складні життєві обставини сирітства, на виховання у сім’ї. Підкреслюється важливе значення волонтерської діяльності у сфері соціальної роботи з дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування для формування системи ефективного соціального захисту населення. The article analyses theoretical and practical problems of forming an effective legal mechanism for supporting childhood as a nationwide priority, in particular under conditions of orphanhood as a social phenomenon and a difficult life circumstance.It is substantiated that «orphanhood» is a special social and legal status of a child, which is characterised by: the absence of parents due to their death or other valid circumstances that make it impossible to perform parental duties (as a result of long-term stay of parents in medical and preventive institutions, etc.), or when parents consciously fail to fulfil their parental responsibilities, disregarding the principles of responsible parenthood, which leads to neglect and abandonment of their children.Attention is drawn to the fact that the social legislation of Ukraine, which regulates the legal, organisational and social foundations and guarantees of state support for orphans and children deprived of parental care, does not contain provisions that reveal the legal content of the concept of “orphanhood” and its features. In particular, it is indicated that in the Law of Ukraine “On Social Services” orphanhood is not included among the factors that may cause difficult life circumstances as circumstances that negatively affect the life, health and development of an orphaned child or a child deprived of parental care and which he or she cannot overcome independently.Scientific approaches to understanding the essence of orphanhood as a social phenomenon that requires urgent response by state and non-state bodies in the field of social protection of the population in order to carry out effective social work with orphans and children deprived of parental care are considered.It is substantiated that there is a need to form an effective legal mechanism for the deinstitutionalisation of the system of care and support for orphans and children deprived of parental care as one of the key tasks of the state social policy of a modern civilised European state. It is argued that the abandonment of institutional care facilities for orphans and children deprived of parental care is aimed at ensuring the right of children affected by war and armed conflicts, who have found themselves in the difficult life circumstances of orphanhood, to be raised in a family.The important role of volunteer activity in the field of social work with orphans and children deprived of parental care in forming a system of effective social protection of the population is emphasised.