Відмова у видачі особи в порядку екстрадиції як гарантія захисту прав людини: проблемні аспекти

Abstract

Ця стаття присвячена проблемним аспектам реалізації процедури екстрадиції при наданніправової допомоги у кримінальних справах. Автором було поставлено мету дослідити основніпідстави відмови у видачі особи в порядку екстрадиції в контексті забезпечення прав людини.До елементів наукової новизни дослідження слід віднести наступні висновки, результати та про-позиції автора: по-перше, обґрунтовано, що в сучасних умовах за жодних підстав екстрадиція неповинна порушувати права людини, що обумовлюється антропоцентричим вектором розвитку, яквнутрішньонаціональних правових систем, так і міжнародної правової системи; по-друге, запропоновано розрізняти два різновиди екстрадиції: міждержавну та міжнародну; по-третє, авторомдоведено, що контроль за дотриманням прав людини державою, що видала особу, може включатинаступне: право на перевірку стану дотримання прав людини, право на зустріч з екстрадийова-ною особою з метою з’ясування її реального становища, право вимагати надавати звіт від запитуваної держави про стан дотримання прав екстрадийованої особи, право вимагати повернутиекстрадийовану особу у разі порушенні її прав; по-четверте, внесено пропозицію запровадитина рівні внутрішнього національного кримінального процесуального законодавства видачу усіхбез виключення індивідів, у тому числі і власних громадян, яких підозрюють у вчиненні міжнародних злочинів чи засуджено за такі злочини на підставі вироку суду, що сприятиме не тількиунеможливленню ситуації уникнення винних осіб від відповідальності, а й слугуватиме певнимпревентивним заходом. Робиться висновок про те, що процедура екстрадиції є доволі складною,яка може супроводжуватися певними труднощами на практиці, але це за жодних обставин неозначає, що учасники таких відносин мають нівелювати правами людини, порушуючи їх чи ігноруючи ними. This article is devoted to the problematic aspects of the implementation of the extradition procedurewhen providing legal assistance. The author set a goal to investigate the main reasons for refusing toextradite a person in the context of ensuring human rights. The novelty elements are: it is substantiatedthat in modern conditions, under no circumstances should extradition violate human rights, which isdetermined by the anthropocentric vector of development of both domestic legal systems and internationallegal systems; it is proposed to distinguish between two types of extradition: interstate and international;the author proved that control over the observance of human rights by the extraditing state can includethe following: the right to check the state of observance of human rights, the right to meet with theextradited person in order to find out his real situation, the right to demand a report from the requestedstate about the state of compliance with the rights of the extradited person, the right to demand the return of the extradited person in case of violation of his rights; a proposal was made to introduce at the level of the internal national legislation of states the extradition of all individuals, including their own citizens, who are suspected of committing international crimes or convicted of such crimes on the basis of a court verdict, which will contribute not only to making the situation impossible avoidance of the guilty from responsibility, but will also serve as a certain preventive measure. It is concluded that the extradition procedure is quite complicated, which may be accompanied by certain difficulties in practice, but this does not under any circumstances mean that the participants of such relations should level human rights.