Відновлення інституту заручин в проєкті Цивільного кодексу України: данина традиціям чи потреба сьогодення

Abstract

Стаття присвячена комплексному дослідженню інституту заручин як самобутнього елемента української правової традиції, що історично сформувався на основі поєднання звичаєвого права, релігійних норм і правових звичаїв, притаманних українському суспільству.У роботі проаналізовано еволюцію правового регулювання заручин на сучасному етапі розвитку сімейного законодавства України. Значну увагу приділено першій спробі відновлення цього інституту в Сімейному кодексі України 2002 року, а також причинам його подальшого вилучення у 2006 році, що було зумовлено впливом проросійських правових орієнтацій та хибним тлумаченням принципу добровільності шлюбу. Доведено, що існування заручин не створює обов’язку вступу в шлюб і не суперечить фундаментальним засадам сімейного права.Окремо досліджено новели проєкту Цивільного кодексу України (Кодексу права приватного), в якому інститут заручин отримав нове нормативне закріплення. Проаналізовано розмежування понять «заручені» та «наречені», правову природу взаємної обіцянки укласти шлюб, коло суб’єктів відповідних правовідносин. Обґрунтовується самостійний характер правовідносин, пов’язаних із заручинами, та доцільність їх подальшого розвитку. У роботі також окремо звертається увага на правові наслідки відмови від укладення шлюбу, на проблемні аспекти правового регулювання майнових наслідків такої відмови, зокрема у частині відшкодування витрат, пов’язаних із приготуванням до шлюбу та весілля, а також розірвання договору дарування у разі отримання подарунків у зв’язку з майбутнім шлюбом. Аргументується необхідність узгодження норм сімейного та цивільного законодавства з метою усунення прогалин і колізій, що можуть виникати у правозастосовній практиці. Наголошується, що відсутність чіткого нормативного закріплення інституту заручин ускладнює ефективний захист прав та інтересів учасників відповідних правовідносин і зумовлює потребу в запровадженні спеціальних правових механізмів їх регулювання. Зроблено висновок, що відновлення інституту заручин є важливим кроком у напрямі відродження українських правових традицій, забезпечення балансу приватних інтересів та гармонізації національного законодавства з європейськими правовими підходами. The article is devoted to a comprehensive study of the institution of engagement as a distinctive element of the Ukrainian legal tradition, which historically developed on the basis of a combination of customary law, religious norms, and legal customs inherent in Ukrainian society.The paper analyzes the evolution of the legal regulation of engagement at the current stage of development of family law in Ukraine. Particular attention is paid to the first attempt to restore this institution in the Family Code of Ukraine of 2002, as well as to the reasons for its subsequent removal in 2006, which was caused by the influence of pro-Russian legal orientations and an erroneous interpretation of the principle of voluntary marriage. It is proved that the existence of engagement does not create an obligation to enter into marriage and does not contradict the fundamental principles of family law.Special attention is given to the novelties of the draft Civil Code of Ukraine (Private Law Code), in which the institution of engagement has received renewed normative consolidation. The article examines the distinction between the concepts of “engaged persons” and “fiancés,” the legal nature of a mutual promise to marry, and the range of subjects of the relevant legal relations. The independent nature of legal relations arising from engagement and the expediency of their further development are substantiated.The paper also focuses on the legal consequences of refusal to enter into marriage and on problematic aspects of the legal regulation of the property consequences of such refusal, in particular with regard to compensation for expenses related to the preparation for marriage and the wedding, as well as the termination of a gift contract in cases where gifts were received in connection with a future marriage. The necessity of harmonizing family and civil law norms in order to eliminate gaps and conflicts that may arise in law enforcement practice is argued. It is emphasized that the absence of clear normative regulation of the institution of engagement complicates the effective protection of the rights and interests of participants in the relevant legal relations and necessitates the introduction of special legal mechanisms for their regulation.It is concluded that the restoration of the institution of engagement is an important step toward the revival of Ukrainian legal traditions, ensuring a balance of private interests, and harmonizing national legislation with European legal approaches.