Дискреційні повноваження в контексті реалізації земельних правовідносин в Україні

Abstract

У статті висвітлено окремі аспекти дискреційних повноважень органів державної влади у сфері земельних відносин. Намагання наслідувати вимоги європейського законодавства і європейські тенденції щодо застосування ідеї про дискреційні повноваження органів державної влади в українських реаліях призводить до того, що в деяких ситуаціях стає неможливим для громадян і підприємств законний захист своїх прав навіть через суд. Отже, дискреційні повноваження стали трактуватися взагалі як будь-які повноваження, коли орган державної влади ухвалює те або інше рішення. Земельна реформа привела до значних зрушень у системі землекористування, тому постала необхідність у формуванні механізмів регулювання земельних відносин на засадах сталого розвитку, які дадуть можливість усунути прояви зловживань дискреційними повно важеннями з боку органів державної влади. Орган місцевого самоврядування, використовуючи дискреційні повноваження, зобов’язаний передусім правильно оцінити ситуацію, не припускаючи водночас зловживання владою та дотримуючись мети, для досягнення якої йому надано такі повноваження. Так, роз глядаючи заяву особи про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орган державної влади зазвичай не лише зважає на повноту та зміст поданих із заявою матеріалів, а загалом звертає увагу на доцільність надання такого дозволу та враховує інші чинники, прямо не передбачені у статті 118 Земельного кодексу України. Висвітлено перспективи обмеження дискреції з боку суб’єктів владних повноважень, оскільки правові механізми мають базуватися на вимогах принципу верховенства права, прозорості та відкритостi в діяльності органів державної влади, основою яких у цій сферi є повага до прав та свобод людини і міжнародних стандартів обмеження дискреційних повноважень. Здійснюючи певні дії або утримую чись від їх здійснення, ухвалюючи конкретне рішення в межах своєї компетенції, цей орган або уповноважений ним посадовець повинні ставити в основу вибору загальнодержавні інтереси, загальногромадське благо, виходити лише з потреби забезпечення в рамках закону захисту прав громадян. The article highlights some aspects of the discretionary powers of public authorities in the field of land relations. Trying to follow the require ments of European legislation and European tendencies to apply the idea of discretionary powers of state authorities in Ukrainian realities leads to the fact that in some situations it becomes impossible for citizens and businesses to legally defend their rights even through court. In doing so, discretionary powers have been interpreted as generally any powers when a public authority makes a decision. Land reform hassled to significant shifts in the land use system, so there is a need to create mechanisms for regulating land relations on a sustainable development basis that will eliminate the abuse of discretionary powers by public authorities. The local self-government body, using its discretionary powers, is obliged, first and foremost, to properly assess the situation with out assum ing abuse of power and pursuing the purpose for which it was granted such powers. Thus, when considering a person’s application for a permit for the development of a land development project for land allotment, the state authority, as a rule, not only takes into account the completeness and content of the materials submitted with the application, but generally draws attention to the expediency of granting such permission and takes into account other factors, not explicitly provided for in Article 118 of the Criminal Code of Ukraine. Perspectives of limitation of discretion on the part of the authorities are clarified, so legal mechanisms should be based on the requirements of the rule of law, transparency and openness in the activity of public authorities, the basis of which in this field is respect for human rights and freedoms and international standards of limitation of discretion powers. When carrying out certain actions or refraining from their implementation, making specific decisions with in their competence, this body or its authorized official must base the choice of national interests, the public good, on the sole necessity of ensuring the protection of the rights of citizens in the law.