Посилення національних механізмів боротьби з міжнародним морським тероризмом: шлях до ефективності оперативно-розшукової діяльності

Abstract

Стаття присвячена комплексному та критичному аналізу сучасного стану міжнародно-правового регулювання у сфері протидії піратству та міжнародному морському тероризму (далі – ММТ). Розглянуто ключові міжнародні акти, які визначають правовий режим морських просторів, зокрема Конвенцію ООН з морського права (далі – UNCLOS) та Конвенцію про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства (далі – Конвенція SUA 1988 року, включаючи Протокол 2005 року). Виявлено та детально обґрунтовано ключові юрисдикційні колізії, які фундаментально знижують ефективність глобальної боротьби з ММТ. Головною такою прогалиною є відсутність універсальної юрисдикції щодо актів ММТ, на відміну від піратства, що ускладнює кримінальну кваліфікацію та застосування примусових заходів у відкритому морі.Проаналізовано поточний стан українського законодавства, зокрема, його імплементацію положень через Кодекс торговельного мореплавства (ISPS Code). Визначено та наголошено на критичній ролі Морської охорони (далі – МО) Державної прикордонної служби України (далі – ДПСУ) як ключового суб’єкта протидії терористичним загрозам на морі та впровадження оперативно-розшукової діяльності (далі – ОРД).Особлива увага приділена дослідженню та кваліфікації проявів державного морського тероризму, свідомо згенерованого та здійснюваного військовими та урядовими суб’єктами російської федерації. Доведено, що акти блокування цивільного судноплавства, мінування морських шляхів та атаки на критичну портову інфраструктуру в Чорному та Азовському морях мають усі ознаки ММТ, але прямо виключені зі сфери дії Конвенції SUA, що створює правовий вакуум.На основі комплексного дослідження обґрунтовано імператив національної адаптації та першочергову необхідність внесення змін до законодавчого поля України. Запропоновано ввести чітке, розширене визначення Міжнародного морського тероризму (ММТ), яке б охоплювало як недержавних, так і державних акторів. Обґрунтовано, що така законодавча ініціатива є критично важливою для: 1) нарощування ефективності ОРД ДПСУ; 2) забезпечення правової легітимізації зібраних оперативних даних як доказів у міжнародних судових інстанціях; 3) розробки національних правових механізмів, які б дозволили здійснювати продовжене переслідування та забезпечували підстави для вилучення імунітету військових та урядових суден держави-агресора, що використовуються для вчинення терористичних актів на морі. Дослідження відкриває перспективи для подальшої розробки моделі кваліфікації актів державного морського тероризму в контексті гібридної війни. The article offers a comprehensive and critical analysis of the current state of international legal regulation concerning the suppression of piracy and international maritime terrorism (IMT). The study examines key international instruments that define the legal regime of maritime spaces, particularly the UN Convention on the Law of the Sea (UNCLOS) and the Convention for the Suppression of Unlawful Acts against the Safety of Maritime Navigation (SUA Convention of 1988, including the 2005 Protocol). The paper identifies and substantiates the critical jurisdictional conflicts that fundamentally undermine the effectiveness of the global fight against IMT. The main loophole identified is the lack of universal jurisdiction over acts of IMT, unlike piracy, which complicates criminal qualification and the application of coercive measures on the high seas.The current state of Ukrainian legislation is analyzed, specifically its implementation of the ISPS Code provisions through the Commercial Maritime Code of Ukraine. The study determines and highlights the pivotal role of the Maritime Guard of the State Border Guard Service of Ukraine (SBGSU) as the key subject in countering maritime terrorist threats and conducting Operational and Investigative Activities (OIA).Particular attention is paid to the examination and legal qualification of the manifestations of state maritime terrorism, deliberately generated and executed by military and governmental entities of the Russian Federation. It is substantiated that the acts of blocking civilian navigation, mining sea routes, and attacking critical port infrastructure in the Black and Azov Seas bear all the hallmarks of IMT but are explicitly excluded from the scope of the SUA Convention, thereby creating a critical legal vacuum.Based on this comprehensive analysis, the imperative of national adaptation and the primary need to amend the legislative framework of Ukraine are substantiated. The paper proposes the introduction of a clear, expanded definition of International Maritime Terrorism (IMT) that covers both non-state and state actors. It is argued that such a legislative initiative is crucially important for: 1) increasing the efficiency of SBGSU’s OIA; 2) ensuring the legal legitimization of collected operational data for use as evidence in international judicial instances; 3) developing national legal mechanisms to allow for continuous pursuit and establish grounds for the seizure of immunity from military and governmental vessels of the aggressor state used for committing terrorist acts at sea. The research opens avenues for further work on developing a model for qualifying acts of state maritime terrorism in the context of hybrid warfare.