Віктимологічна характеристика жертв розбещення неповнолітніх в Україні

Abstract

У статті наведені результати емпіричного дослідження, яке проводилося автором за період із 2003 по 2018 роки. На основі узагаль нення 179 кримінальних проваджень за статтею 156 Кримінального кодексу України було встановлено 240 жертв злочинних посягань. Дані збиралися з усіх регіонів України. Автор проаналізувала основні категорії віктимології, спираючись на попередні наукові дослідження в цій сфері, зокрема: «віктим ність», «віктимізація», «вина жертви». Також надано власне визначення віктимності жертв розбещення неповнолітніх. Віктимологічна характеристика жертв розбещення неповнолітніх проводилась за відповідними групами: за статтю, віком, родом занять, матеріальним забезпеченням батьків потерпілих, наявністю дозлочинних зв’язків між жертвами та розбещувачами, психічним станом жертв у момент учинення злочину, їхньою здатністю чинити опір кривднику. Сформовано узагальнений «портрет» жертви роз бещення неповнолітніх, а саме: це переважно особа жіночої статі віком 9–13 років, яка навчається в загальноосвітньому навчальному закладі, походить із формально благополучної родини та необізнана щодо питань статевих відносин, не проявляє передчасної сексуаль ної активності. Також було проаналізовано віктимну поведінку жертв, яка здебільшого характеризується як квазівіктимна. Наголошується на тому, що в 68,3% випадків злочинець та потерпіла особа були попередньо знайомі, включаючи родинні зв’язки, дружні та сусідські відносини. Проаналізовано віктимну поведінку потенційних жертв від розпусних дій, що сприяє вчиненню злочинних посягань. Встановлено, що деякі неповнолітні (12,5%) уже в молодому шкільному віці добре обізнані щодо сутності та форм статевих відносин і проявляють сек суальну активність, а передчасний психосексуальний розвиток призводить до активного пошуку неповнолітніми сексуальних партнерів, старших за них. У статті визначено причини неповідомлення жертвами розбещення неповнолітніх про вчинені щодо них розпусні дії. Відповідно до отриманих даних, автором запропоновано класифікацію жертв розбещення неповнолітніх за ступенем віктимності їхньої поведінки на: жертв із низьким ступенем, жертв із середнім та високим ступенем віктимності поведінки. The article presents the results of an empirical study conducted by the author during the period from 2003 to 2018. Based on the generalization of 179 criminal proceedings under Art. 156 of the Criminal Code of Ukraine identified 240 victims of criminal offenses. Data were collected from all regions of Ukraine. The author analyzed the main categories of victimology, by using previous scientific research in this field, in particular: victimization, “victim’s blame”. Author also provided her own definition of victimization of victims of underage abuse. Victimological characteristics of victims of sexual abuse of minors was suggested in accordance with the groups, including: gender, age, occupation, financial support of victims’ parents, presence of criminal relations between victims and abusers, mental state of victims at the time of crime and their ability to resist the abuser. A generalized “portrait” of a victim of the sexual abuse of minors has been formed, namely: predominantly there is a 9–13-year-old female who enrolls in a comprehensive educational institution, comes from a formally prosperous family and is uninformed about sexual relations and does not exhibit premature sex activity. Victim behavior, which is mainly characterized as quasi victim, was also analyzed. It was noted that in 68,3% of cases the offender and the victim were previously acquainted, including family, friendship and neighborhood relations. Victim behavior of potential victims of profane acts, which facilitates the commission of criminal acts, was analyzed. It was found that some minors (12,5%) are already well aware of the nature and forms of sexual relations and have sexual activity at a young school age, and early psychosexual development leads to active search for minors of sexual partners older than them. The article identifies the reasons for not reporting to the victims of sexual abuse the acts abuse committed against them. According to the data obtained, the author proposed the classification of victims of sexual abuse of minors by the degree of victimization of their behavior: victims with low degree, victims with medium and high degree of victimization of behavior.