Ненадання допомоги хворому медичним працівником: аналіз складу кримінального правопорушення

Abstract

Статтю присвячено питанням кримінально-правової характеристики складу ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 КК України). У результаті аналізу складу кримінального правопорушення виявлено недоліки кримінального законодавства у цій частині та проблеми у розмежуванні цього діяння із неналежним виконанням професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 КК України) Досліджується зміст ознаки потерпілого від ненадання допомоги хворому медичним працівником. Встановлено, що хворий у розумінні ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 139 КК України – це та особа, яка знаходиться у небезпечному для життя стані і потребує медичної допомоги, незалежно від того чи вона набула статусу пацієнта.Розглянуто питання щодо змісту поняття «ненадання допомоги» як ознаки об’єктивної сторони. Під ненаданням допомоги слід розуміти як випадки повної бездіяльності медичного працівника, так і його часткової бездіяльності, тобто надання допомоги не у повному обсязі. Акцентується увага на складності розмежування злочинів, що передбачені у ч. 2 ст. 139 КК України та ч. 1 ст. 140 КК України. Зазначено, що ненадання медичної допомоги хворому у потрібному для нього обсязі, яке призвело до настання тяжких наслідків є ідентичним тим діям, які передбачені у ч. 1 ст. 140 КК України (невиконання чи неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником). Робиться висновок про те, що за рівнозначні за наслідками та умисною формою вини діяння, передбачено різні види та строки покарань. Зокрема, умисне ненадання допомоги хворому медичним працівником, що спричинило смерть чи інші тяжкі наслідки підлягає кваліфікації за ч. 2 ст. 139 КК України і найбільш суворим при цьому, видом покарання є позбавлення волі на строк до трьох років, а умисне неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником, яке призвело до смерті пацієнта підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 140 КК України, за якою найбільш суворим видом покарання є позбавлення волі на строк до двох років. Пропонується диференціювати відповідальність медичного працівника за невиконання чи неналежне виконання своїх професійних обов’язків у залежності від форми вини, шляхом внесення відповідних змін до ст. 140 КК України.Розглянуто питання щодо змісту поняття «медичний працівник» як суб’єкта складу кримінального правопорушення за ст. 139 КК України. Обгрунтовується думка про те, що фармацевтичні працівники не можуть визнаватись суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 139 КК України. The article is devoted to issues of criminal law characteristics of the composition of non-provision of assistance to the patient by a medical worker (art. 139 of the CC of Ukraine). As a result of the analysis of the composition of the criminal the offense revealed the shortcomings of the criminal legislation in this parts and problems in distinguishing this act from improper performance professional duties by a medical or pharmaceutical worker (art. 140 CC of Ukraine).The content of the sign of the victim from failure to provide assistance to the patient is studied medical worker. It was established that the patient understands the sgns of the composition criminal offence under art. 139 of the CC of Ukraine – is that person, which is in a life-threatening condition and needs medical help, regardless of whether she has acquired the status of a patient.The question of the content of the concept of «non-provision of help» as a sign is considered objective side. Non-assistance should be understood as cases complete inaction of the medical worker, as well as his partial inaction, that is, the provision of assistance is not in full.Attention is focused on the complexity of distinguishing the crimes provided for in part 2 of Art. 139 of the CC of Ukraine and Part 1 of Art. 140 of the CC of Ukraine. It is noted that non-provision medical assistance to the patient in the amount necessary for him, which led to the occurrence of serious consequences is identical to those actions provided for in Part 1 of Art. 140 CC of Ukraine (failure to perform or improper performance of professional duties medical worker). A conclusion is made that for equivalent for the degree of public danger and the intentional form of guilt of the acts provided for different types and sizes of punishments. In particular, intentional failure to provide assistance to the patient a medical worker who caused death or other serious consequences is subject to qualifications under Part 2 of Art. 139 of the CC of Ukraine and the most severe, while the type of punishment is imprisonment for a term of up to three years, and intentional improper execution professional duties by a medical professional that resulted in death the patient is subject to qualification under Part 1 of Art. 140 of the CC of Ukraine, according to which the most imprisonment for up to two years is a severe form of punishment. It is proposed to differentiate the responsibility of the medical worker for failure to perform or improper performance of one’s professional duties in dependency on the form of guilt, by making appropriate changes to Art. 140 CC of Ukraine.The question of the content of the concept of «medical worker» as a subject was considered the composition of the criminal offense under Art. 139 of the CC of Ukraine. The opinion that pharmaceutical workers cannot is substantiated be recognized as the subject of a criminal offence under art. 139 CC of Ukraine.