Безпекові виклики для правозахисників: міжнародно-правовий аспект

Abstract

У статті досліджено проблематику забезпечення безпеки правозахисників та існуючого міжнародного механізму їх захисту. Зосереджено увагу на положеннях міжнародно-правових актів, що визначають статус правозахисників та акцентують увагу на проблематиці забезпечення безпеки цієї категорії осіб, серед яких: Декларація про право та обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати і захищати загальновизнані права людини та основні свободи 1998 р., яка є основоположним універсальним міжнародним спеціалізованим актом щодо захисту правозахисників; резолюції Ради ООН з прав людини (3/2. Заохочення і захист прав людини в Нікарагуа, 43/28. Положення в галузі прав людини в Сирійській Арабській Республіці, 44/20. Заохочення та захист прав людини в контексті мирних протестів, 44/19. Положення в галузі прав людини в Білорусі), в яких висловлюється серйозне занепокоєння щодо протиправних дій стосовно правозахисників на території відповідних держав; Доповіді Спеціального доповідача з питань правозахисників, що акцентують увагу на вищому ступені ризику, з яким у певних ситуаціях стикаються ті, хто виступає на захист земель, довкілля, миру, доступу до правосуддя, сексуального різноманіття, свободи вираження поглядів і гендерної рівності тощо. Проаналізовано пропозиції, висунуті Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини щодо дій, які слід вжити для реалізації Декларації 1998 р. та забезпечення безпеки правозахисників. Висвітлено інформацію про існуючі негативні практики порушень прав людини правозахисників, надану міжнародною організацією Front Line Defenders, яка функціонує з метою захисту правозахисників, що перебувають у небезпеці. Акцентовано, що розповсюдженими видами правопорушень щодо правозахисників є такі: довільне затримання та арешт журналістів і працівників засобів масової інформації, обмеження свободи поглядів та їх вільного вираження, насильницькі зникнення, тортури, довільні затримання, кримінальне переслідування, вимушене переміщення, стигматизація, адміністративні перешкоди, кампанії наклепу, спрямовані на дискредитацію правозахисників тощо. Визначено групи ризику правозахисників, що є вразливими у будь-якому суспільстві, серед яких: жінки-правозахисниці, представники національних меншин та ін. Зроблено відповідні висновки та рекомендації.