Адміністративне затримання військовозобов’язаних та резервістів: проблематика правового регулювання

Abstract

Стаття присвячена проблематиці правового регулювання питань адміністративного затримання військовозобов’язаних та резервістів, а також концептуальним напрямам його вдосконалення. Актуальність дослідження пов’язана, головним чином, із тим, що запроваджені законодавством України правила оповіщення військовозобов’язаних та резервістів, їх адміністративного затримання та доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки не узгоджуються ані з конституційними, ані з конвенційними положеннями про право на свободу та особисту недоторканність. Методи дослідження включають, зокрема, формально-юридичний метод, методи аналізу й порівняння та інші методи наукового пізнання. Прогалиною у правовому регулюванні питань адміністративного затримання є визначення правових наслідків закінчення його максимального строку, а також інших порушень порядку адміністративного затримання, за винятком відшкодування шкоди, яка була заподіяна внаслідок цього. Цей недолік особливо несприятливо позначається на рівні захищеності прав військовозобов’язаних та резервістів, які були піддані адміністративному затриманню. Концептуальні напрями поліпшення якості правового регулювання адміністративного затримання військовозобов’язаних та резервістів включає, насамперед, закріплення особливостей його підстав та процедури на рівні підзаконних нормативно-правових актів, належне забезпечення затриманим військовозобов’язаним та резервістам можливості для реалізації їх права на правову допомогу та на оскарження їх адміністративного затримання. Крім того, мають бути визначені правові наслідки закінчення максимального строку адміністративного затримання військовозобов’язаних та резервістів, а також інших порушень порядку адміністративного затримання. Цими наслідками має бути негайне звільнення військовозобов’язаних та резервістів з приміщень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що додатково стимулюватиме їх керівників до своєчасного вирішення питання про наявність підстав для призову військовозобов’язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації та реалізації відповідного рішення.