Досвід бікамералізму в унітарних політичних системах: уроки для України

Abstract

У статті автор аналізує феномен бікамералізму в унітарних державах як інституційний механізм, який сприяє збалансованому представництву, підвищенню якості законодавчого процесу та стабілізації політичної системи. На відміну від федеративних країн, де двопалатність парламенту обумовлена необхідністю представництва суб’єктів федерації, в унітарних державах верхня палата виступає свідомо обраним політико-правовим інструментом. Її мета – посилення системи стримувань і противаг, а також інтеграція різноманітних соціальних і територіальних інтересів у єдиний державний політичний простір. Метою роботи є проведення порівняльного аналізу моделей бікамералізму у Франції, Італії та Японії, спрямованого на виявлення їхніх інституційних особливостей, функціонального призначення та можливих перспектив адаптації цього досвіду в конституційну систему України. У дослідженні зазначено, що французька модель забезпечує представництво місцевих колективів через механізм непрямих виборів, що сприяє налагодженню тіснішої співпраці між центром і громадами. Італійський підхід вирізняється рівноправністю палат і активною участю регіонів у законотворчому процесі. У свою чергу, японська модель акцентує увагу на досягненні політичної стабільності та мінімізації наслідків різких змін парламентських більшостей. Двопалатні парламенти в унітарних державах не є наслідком федералізму. Вони формуються як засіб усунення диспропорцій у представництві, підвищення ефективності законотворчості та запобігання концентрації влади. Наголошується на важливості розгляду бікамералізму як стратегічного напряму розвитку конституційної архітектури України. Особливе значення йому пропонується надати в контексті воєнного стану й майбутньої повоєнної реконструкції, з перспективою створення другої палати, яка представлятиме громади, органи місцевого самоврядування та вагомі соціальні групи. In this article, the author analyzes the phenomenon of bicameralism in unitary states as an institutional mechanism that promotes balanced representation, improves the quality of the legislative process, and stabilizes the political system. Unlike federal countries, where a bicameral parliament is necessary to represent the constituent entities of the federation, in unitary states, the upper house is a deliberately chosen political and legal instrument. Its purpose is to strengthen the system of checks and balances and to integrate diverse social and territorial interests into a single state political space. The aim of this work is to conduct a comparative analysis of bicameralism models in France, Italy, and Japan, aimed at identifying their institutional features, functional purpose, and possible prospects for adapting this experience to the constitutional system of Ukraine. The study notes that the French model ensures the representation of local communities through a mechanism of indirect elections, which contributes to closer cooperation between the center and the communities. The Italian approach is characterized by the equality of the chambers and the active participation of the regions in the legislative process. In turn, the Japanese model focuses on achieving political stability and minimizing the consequences of sudden changes in parliamentary majorities. Bicameral parliaments in unitary states are not a consequence of federalism. They are formed as a means of eliminating disproportions in representation, increasing the effectiveness of lawmaking, and preventing concentration. The importance of considering bicameralism as a strategic direction for the development of Ukraine's constitutional architecture is emphasized. It is proposed to give it special significance in the context of martial law and future post-war reconstruction, with the prospect of creating a second chamber that will represent communities, local self-government bodies, and significant social groups.