Персуазивні стратегії та засоби їхньої реалізації в педагогічному дискурсі

Abstract

Статтю присвячено комплексному аналізу персуазивності педагогічної комунікації, яка передбачає вербальний і невербальний вплив адресанта на інтенції аудиторії для досягнення від неї ненасильницьким шляхом схвалення потреби, бажаності або можливості здійснення / відмови від здійснення відповідної посткомункативної дії. Переконуючи, педагог уселяє віру учня у свої сили, навіює йому надію на покращення знань, актуалізує відчуття позитивних змін, здійснюючи позитивний вплив на уявлення, відчуття, почуття, мислення, поведінку адресата. Персуазивна педагогічна комунікація пов’язана з раціональними доказами, обґрунтуванням потреби в набутті знань, аргументацією формування необхідних навичок, доведенням практичної цінності знань у процесі подальшої пізнавально-практичної діяльності. Реалізуючи стратегію персуазивності, педагог має системно контролювати відповідність між прагматичною глибинною структурою взаємодії, ієрархічною структурою сценарної моделі й ситуативним ланцюгом комунікативних ходів реального спілкування. Прагматично схарактеризовано основні засоби переконання в процесі педагогічної діяльності. Персуазивний педагогічний вплив реалізують мовленнєві акти орієнтовані на актуалізацію й підтримування уваги, моніторинг сприйняття і розуміння, повторення і перефразування важливої інформації. Ефективності переконання сприяють лексичні, граматичні, синтаксичні, структурні й невербальні засоби персуазивності. Персуазивний вплив педагога спроєктований на трансформацію когнітивних процесів, ментальних схем, поведінки здобувачів освіти й передбачає позитивну модифікацію наявних переконань та припущень, появу нового розуміння. Установлено, що продуктивним засобом персуазивності в освітньому процесі є інтерактивність як опосередкована можливість упливу на інтелектуальний і емоційний розвиток школяра, яка забезпечує толерантне корегування поведінку й систему цінностей. Дотримання ввічливих стратегій у переконанні підвищує результативність педагогічної комунікації, зменшує опір співрозмовників і сприяє встановленню довірливих стосунків. The article is devoted to a comprehensive analysis of the persuasiveness of pedagogical communication, which involves both verbal and non-verbal influence by the sender on the audience's intentions in order to non-coercively gain approval of the need, desirability, or possibility of performing or refraining from performing a corresponding post-communicative action. Through persuasion, the teacher instills students with belief in their own abilities, inspires hope for improved knowledge, and activates a sense of positive change, thus exerting a beneficial influence on the recipient’s perceptions, emotions, feel-ings, thinking, and behavior. Persuasive pedagogical communication is associated with rational arguments, the justifica-tion of the need to acquire knowledge, the reasoning behind the formation of essential skills, and the demonstration of the practical value of knowledge in the process of further cognitive and practical activities. When implementing a persuasive strategy, the teacher must systematically control the alignment between the pragmatic deep structure of interaction, the hierarchical structure of the scenario model, and the situational chain of communicative moves in real-life communication. The article pragmatically characterizes the main means of persuasion used in pedagogical activity. Persuasive pedagog-ical influence is implemented through speech acts aimed at activating and maintaining attention, monitoring perception and understanding, and repeating or paraphrasing important information. The effectiveness of persuasion is enhanced by lexical, grammatical, syntactic, structural, and non-verbal means of persuasiveness. The teacher's persuasive influence is designed to transform the cognitive processes, mental schemas, and behavior of learners, and it involves the positive modification of existing beliefs and assumptions as well as the emergence of new understanding. It is established that interactivity is an effective means of persuasion in the educational process, as it serves as a mediated way of influencing the intellectual and emotional development of the student, enabling tolerant adjustment of behavior and value systems. Adherence to polite strategies in persuasion increases the effectiveness of pedagogical communication, reduces resist-ance from interlocutors, and fosters the establishment of trusting relationships.