Наслідки Закону України «Про лобізм» та його узгодження із Законом України «Про запобігання корупції»

Abstract

У статті досліджуються наслідки запровадження Закону України «Про лобіювання» та проблеми його узгодження із Законом України «Про запобігання корупції». В умовах трансформації політичної системи та активної демократизації державного управління в Україні лобістську діяльність необхідно розглядати як легітимний інструмент впливу приватних осіб, організацій та груп інтересів на процес ухвалення державних рішень. Водночас правове регулювання лобізму потребує чіткого визначення статусу лобістів, предмету лобіювання, правил взаємодії з органами влади та механізмів контролю, що дозволяє запобігти можливим корупційним проявам.У статті аналізуються колізії між законодавчими нормами, які виникають у процесі одночасного застосування Законів «Про лобіювання» і «Про запобігання корупції». Привертає увагу невизначеність ключових термінів, дублювання процедур звітування, обмеження повноважень контролюючих органів, а також потенційна легалізація тіньових механізмів впливу. Особлива увага приділяється ризикам посилення переваг великого бізнесу у формуванні державної політики, можливим маніпуляціям із джерелами фінансування та недостатньому контролю за достовірністю поданої інформації.Окремо розглядається міжнародний досвід регулювання лобізму, зокрема практика США, Канади та країн ЄС, де ефективне регулювання забезпечується через публічні реєстри лобістів, відкриту звітність та суворі етичні стандарти. Поєднання правових та етичних норм дозволяє знизити корупційні ризики та забезпечити рівний доступ різних груп інтересів до процесу ухвалення рішень.Висвітлюються шляхи удосконалення українського законодавства: гармонізація термінології, інтеграція реєстрів і звітності, запровадження обмежень на практику «обертових дверей», встановлення етичних стандартів і прозорих вимог щодо фінансування, а також поетапне впровадження закону з тестуванням нових механізмів. Успішне застосування закону можливе лише за умови чіткого узгодження з антикорупційним законодавством та належного інституційного забезпечення, що забезпечить прозорість, підзвітність та баланс інтересів держави, бізнесу та громадянського суспільства. The article examines the consequences of implementing the Law of Ukraine “On Lobbying” and the challenges of aligning it with the Law of Ukraine “On Prevention of Corruption.” In the context of the transformation of Ukraine’s political system and the active democratization of public administration, lobbying should be seen as a legitimate tool for private individuals, organizations, and interest groups to influence the decision-making process. At the same time, the legal regulation of lobbying requires a clear definition of the status of lobbyists, the scope of lobbying activities, rules for interaction with government bodies, and control mechanisms to prevent potential corruption.The article analyzes conflicts between legislative norms that arise from the simultaneous application of the Laws “On Lobbying” and “On Prevention of Corruption.” Attention is drawn to the lack of clear definitions of key terms, duplication of reporting procedures, limitations on the powers of oversight bodies, and the potential legalization of shadow influence mechanisms. Particular attention is given to the risks of large business interests gaining an advantage in shaping state policy, potential manipulation of funding sources, and insufficient control over the accuracy of reported information.International experiences in lobbying regulation are also considered, particularly practices in the USA, Canada, and European Union countries, where effective regulation is ensured through public registries of lobbyists, open reporting, and strict ethical standards. Combining legal and ethical norms reduces corruption risks and ensures equal access for different interest groups to the decision-making process.The article also highlights ways to improve Ukrainian legislation, including harmonizing terminology, integrating registries and reporting systems, introducing restrictions on the “revolving door” practice, establishing ethical standards and transparent financing requirements, and gradually implementing the law with pilot testing of new mechanisms. Successful implementation of the law is possible only if it is clearly aligned with anti-corruption legislation and supported by proper institutional mechanisms, ensuring transparency, accountability, and a balance of interests between the state, business, and civil society.