Реформування систем соціального захисту в країнах Європейського Союзу

Abstract

У статті зазначено, що системи соціального захисту надають підтримку людям, які не можуть заробляти собі на життя або стикаються з додатковими потребами, наприклад, через безробіття, батьківські обов’язки, хворобу, інвалідність або старість. Станом на сьогодні держава загального добробуту є фундаментальним аспектом європейської ідентичності. Постійне адаптування політики соціального захисту до реалій, що виникають, має першорядне значення для подолання нерівності та досягнення зростання. Автор статті звертає увагу на те, що трьома амбітними цілями ЄС до 2030 року є: 1) Працевлаштування (до 2030 року щонайменше 78% населення віком від 20 до 64 років повинні бути зайнятими); 2) Навчання (до 2030 року щонайменше 60% усіх дорослих повинні брати участь у навчанні щороку); 3) Зменшення бідності (скорочення щонайменше на 15 мільйонів людей, які перебувають під загрозою бідності або соціальної ізоляції).Зроблено висновок, що в останні роки системи соціального захисту в усьому світі зазнали значних реформ, спрямованих на реагування на демографічні зміни, постійну соціальну та економічну вразливість, а також швидкозмінний характер праці. Уряди вжили значних заходів для забезпечення сталості, розширення охоплення та підвищення адекватності виплат, зокрема для груп, які історично були виключені або недостатньо захищені. Однак, подальший шлях вимагатиме постійної політичної волі, механізмів сталого фінансування та сильних адміністративних систем для втілення амбітних політичних цілей у практичний, тривалий вплив. Це включає адміністративні та управлінські заходи, які втілюють політику в життя, оскільки реформи мають забезпечувати адекватність та стійкість систем соціального захисту (особливо з огляду на демографічні зміни та збільшення тривалості життя); сприяти довшій участі в трудовій діяльності та збільшенню заощаджень на пенсію протягом життя (для забезпечення стійкості та адекватності пенсійних систем для майбутніх поколінь); демонструвати важливість соціальних інвестицій для стимулювання зростання продуктивності та забезпечення довгострокової ефективності схем соціального захисту шляхом розгляду питань економії або перерозподілу коштів за потреби. The article states that social protection systems provide support to people who are unable to earn a living or face additional needs, for example due to unemployment, parental responsibilities, illness, disability, or old age. Today, the welfare state is a fundamental aspect of European identity. Continuously adapting social protection policies to emerging realities is essential for overcoming inequality and achieving growth. The author of the article points out that the three ambitious goals of the EU for 2030 are: 1) Employment (by 2030, at least 78% of the population aged 20 to 64 should be employed); 2) Learning (by 2030, at least 60% of all adults should participate in learning every year); 3) Poverty reduction (reducing the number of people at risk of poverty or social exclusion by at least 15 million).It is concluded that in recent years, social protection systems around the world have undergone significant reforms aimed at responding to demographic changes, persistent social and economic vulnerability, and the rapidly changing nature of work. Governments have taken significant steps to ensure sustainability, expand coverage, and improve the adequacy of benefits, particularly for groups that have historically been excluded or underprotected. However, the way forward will require continued political will, sustainable financing mechanisms, and strong administrative systems to translate ambitious policy goals into practical, lasting impact. This includes administrative and management measures that translate policy into practice, as reforms must ensure the adequacy and sustainability of social protection systems (especially in view of demographic change and increased life expectancy); promote longer participation in the labor force and increased lifetime savings for retirement (to ensure the sustainability and adequacy of pension systems for future generations); demonstrate the importance of social investment in stimulating productivity growth and ensuring the long-term effectiveness of social protection schemes by addressing issues of economy or redistribution of funds where necessary.