Специфіка пестливих звертань до коханої людини в турецькій мові

Abstract

Стаття присвячена вивченню специфіки пестливих звертань до коханого / коханої в турецькій мові, їх особливого статусу, функціонального призначення (ідентифікація, індивідуалізація, експресивність, емотивність, апелятивна та контактовстановлювальна (фатична) функції тощо). Обґрунтовано актуальність дослідження, що пов’язана із національними особливостями цього класу слів в турецькій мові (національна мовна картина світу, турецька ментальність, риси національного характеру), високою частотністю використання, існуванням мовної моди на пестливі слова тощо. Описано емотивний характер досліджуваних одиниць. Визначено термінологічний апарат дослідження у контексті специфіки досліджуваного мовного матеріалу, проведені паралелі між українською та турецькою лінгвістичною термінологією, обґрунтовано доцільність вживання тих чи інших термінів (у зв’язку з відсутністю кличного відмінка в турецькій мові). Зібраний матеріал дозволив типологізувати турецькі пестливі звертання до коханого / коханої в турецькій мові відповідно до адресата (маскулінні, фемінні та унісекс (можливе звертання до осіб обох статей)), структури (непоширені та поширені відповідно до кількості компонентів), семантики (конкретні та абстрактні поняття; неметафоричні та метафоричні номінації), лексико-тематичної приналежності неметафоричних та метафоричних найменувань (соматизми, астроніми, зооніми, фітоніми, гліконіми, мелітоніми, ентомоніми, орнітоніми, метеоніми, ангелоніми, геммоніми, металоніми тощо). Було визначено найбільш частотні слова та слова з найбільшим словотвірним потенціалом, описано особливості оформлення (афікс присвійності 1 особи однини, числівник «один», відносний ізафет, субстантивовані прикметники). Дається переклад турецьких одиниць українською мовою, що дозволяє зробити важливі висновки про специфіку турецької мовної картини світу: акцент на певних групах слів, специфічний відбір слів в межах групи, що має виразно національний характер (прикметники на позначення позитивних рис характеру, моральних якостей коханої людини; метафоричні зоонімічні та фітонімічні найменування тощо). The article is devoted to the study of the specifics of affectionate addresses to a beloved in the Turkish language, their special status, functional purpose (identification, individualization, expressiveness, emotionality, appellative and con-tact-establishing (phatic) functions, etc.). The relevance of the study is substantiated, which is associated with the national features of this class of words in the Turkish language (national linguistic picture of the world, Turkish mentality, features of the national character), high frequency of use, the existence of a linguistic fashion for affectionate words, etc. The emo-tional nature of the studied units is described. The terminological apparatus of the study is determined in the context of the specifics of the studied linguistic material, parallels are drawn between Ukrainian and Turkish linguistic terminology, and the expediency of using certain terms is substantiated (due to the absence of the vocative case in the Turkish language). The collected material allowed us to typify Turkish affectionate addresses to a beloved in the Turkish language according to the addressee (masculine, feminine and unisex (possible address to persons of both sexes)), structure (uncommon and common according to the number of components), semantics (concrete and abstract concepts; non-metaphorical and metaphorical nominations), lexical and thematic affiliation of non-metaphorical and metaphorical names (somatisms, astronyms, zoonyms, phytonyms, glyconyms, melitonyms, entomonyms, ornithonyms, meteonyms, angelonyms, gemmo-nyms, metalonyms, etc.). The most frequent words and words with the greatest word-forming potential were identified, and the features of the formation were described (affix of the possessiveness of the 1st person singular, the numeral «one», the relative isafet, substantivized adjectives). A translation of Turkish units into Ukrainian is given, which allows us to draw important conclusions about the specifics of the Turkish linguistic picture of the world: emphasis on certain groups of words, specific selection of words within the group, which has a distinctly national character (adjectives to denote positive character traits, moral qualities of a loved one; metaphorical zoonymic and phytonymic names, etc.).