Питання предметної юрисдикції спорів про стягнення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності

Abstract

Стаття присвячена проблемним питанням визначення правової природи орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної форми власності та судового захисту прав держави / територіальних громад при несвоєчасній її сплаті до відповідного бюджету.Автор аналізує положення цивільного, земельного та податкового законодавства України, зміни якого з 2005 року призвели до дуалізму правової природи орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності. З одного боку, така плата встановлюється внаслідок вступу держави або територіальної громади у цивільні (господарські) відносини з фізичними особами чи юридичними особами приватного права і регулюється відповідним договором оренди, а з іншого – вона визначена законом в якості різновиду податку на майно, адмініструється податковими органами і її розмір визначається податковим законодавством. Як наслідок, це призводить до спорів щодо того, хто може бути позивачем у справах про примусове стягнення заборгованості по такій орендній платі (орендодавці чи податкові органи) і в порядку якого судочинства (цивільного / господарського чи адміністративного) повинні розглядатися відповідні спори.В результаті автор робить висновок про те, що належним позивачем у даній категорії справ повинен бути податковий орган, а відповідні спори повинні розглядатися адміністративними судами. У випадку ж, якщо за захистом прав держави чи територіальної громади звернувся відповідний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування – орендодавець в порядку цивільного / господарського судочинства, суд не вправі відмовити йому у прийомі позовної заяви і відкритті провадження у справі, проте за наслідками судового розгляду повинен відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на неналежність позивача, який не має достатнього обсягу дієздатності.Крім того, автор відзначає, що висновок про пріоритет фіскальної правової природи орендної плати за землі державної чи комунальної форми власності має також практичне значення у питаннях відповідальності за її несвоєчасну сплату. На думку автора, у разі прострочення сплати такої орендної плати до орендаря повинні застосовуватися санкції, передбачені податковим законодавством (штраф, пеня), а не заходи відповідальності, передбачені цивільним правом (зокрема сплата боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних згідно ст. 625 ЦК України). The article addresses problematic issues related to determining the legal nature of rent for land plots of state or municipal ownership and to the judicial protection of the rights of the state/local communities in cases of untimely payment to the relevant budget. The author analyzes the provisions of Ukraine’s civil, land, and tax legislation, which, since 2005, have led to the dualism in the legal nature of rent for land plots of state and municipal ownership. On the one hand, such a fee is established as a result of the state or local community entering into civil (economic) relations with individuals or legal entities of private law and is regulated by the relevant lease agreement, and on the other hand, it is defined by law as a type of property tax, administered by tax authorities and its amount is determined by tax legislation. As a result, this leads to disputes about who can be the plaintiff in cases of forced rent collection (landlords or tax authorities) and which procedure (civil/commercial or administrative) the relevant disputes should be considered under.As a result, the author concludes that the proper plaintiff in this category of cases should be the tax authority, and administrative courts should consider the relevant disputes. If the appropriate state authority or local government body - the landlord - has applied for protection of the rights of the state or local community within the civil/commercial procedure, the court is not entitled to refuse to accept the statement of claim and initiate proceedings in the case, however, following the results of the trial, it must refuse to satisfy the claims with reference to the incompetence of the plaintiff, who does not have sufficient legal capacity.In addition, the author notes that the conclusion on the priority of the fiscal legal nature of rent for land of state or municipal ownership also has practical significance for liability arising from its untimely payment. In the author’s opinion, in the event of a delay in the payment of such rent, the tenant should be subject to sanctions provided for by tax legislation (fine, penalty), and not to liability measures provided for by civil law (in particular, payment of the debt multiplied by the inflation index and 3% per annum according to Article 625 of the Civil Code of Ukraine).