Переклад обсценної лексики в кінодискурсі: евфемізація та адаптація

Abstract

Стаття присвячена комплексному лінгвістичному аналізу стратегій перекладу англомовної обсценної лексики в сучасному кінодискурсі. У центрі дослідження перебуває лексема «fuck» як найбільш частотна та багатофункціональна одиниця англійського сленгу, що в контексті кінофільмів виступає не лише засобом вираження агресії, а й важливим інструментом відтворення реалістичності мовлення, інтенсифікації емоцій та вербалізації когнітивних станів персонажів. Актуальність роботи зумовлена необхідністю пошуку оптимальних методів адаптації табуйованої лексики в українському дубляжі, де перекладач змушений балансувати між вимогою збереження авторського задуму та юридичними обмеженнями вікових рейтингів. У теоретичній частині розглядаються праці провідних дослідників (Л. О. Ставицької, В. Д. Бялика, С. Й. Караванського, Е. Бірн), що дозволяє розглядати лайку як складний когнітивно-прагматичний феномен і частину національного мовного коду. У статті детально проаналізовано спектр відчуттів, які передає слово «fuck»: від афективних вигуків (гнів, шок) до складних когнітивних настанов (байдужість, нерозуміння, рішучість). Особливу увагу приділено процесу десемантизації лайки в молодіжному сленгу, де вона трансформується у дискурсивний маркер для зв’язку слів. Основним результатом дослідження є класифікація та порівняльний аналіз двох провідних стратегій перекладу: евфемізації та дисфемізації. Доведено, що евфемізація, яка базується на використанні питомого українського «чортихання» та нормативних сталих виразів, є ефективним юридичним інструментом, що дозволяє зберегти емоційну напругу оригіналу, не порушуючи цензурних норм. Водночас дисфемізація розглядається як засіб підсилення експресії через грубу сленгову лексику або зміну стилістичного забарвлення прилеглого слова. Наукова новизна полягає у системному підході до вивчення лайки в дубляжі як засобу збереження прагматичного потенціалу кінотексту. Висновки статті можуть бути використані у практиці кіноперекладу та викладанні курсів із теорії перекладу та соціолінгвістики. The article is devoted to a comprehensive linguistic analysis of translation strategies of English obscene vocabulary in modern film discourse. The focus of the study is on the lexeme «fuck» as the most frequent and multifunctional unit of English slang, which in the context of films acts not only as a means of expressing aggression, but also as an important tool for reproducing the realism of speech, intensifying emotions and verbalizing the cognitive states of characters. The relevance of the work is due to the need to find optimal methods for adapting taboo vocabulary in Ukrainian dub-bing, where the translator is forced to balance between the requirement of preserving the author’s intention and the legal restrictions of age ratings. In the theoretical part, the works of leading researchers (L. O. Stavytska, V. D. Bialyk, S. Y. Kara-vansky, E. Byrne) are studied, which allows us to consider swearing as a complex cognitive-pragmatic phenomenon and part of the national language code. The article analyzes in detail the spectrum of feelings conveyed by the word «fuck»: from affective exclamations (anger, shock) to complex cognitive attitudes (indifference, misunderstanding, determination). Particular attention is paid to the pro-cess of desemantization of swear words in youth slang, where they are transformed into a discursive marker for linking words. The main result of the study is the classification and comparative analysis of two leading translation strategies: euphe-mization and disphemization. It is proven that euphemization, which is based on the use of specific Ukrainian recalling of the devil and normative fixed expressions, is an effective legal tool that allows you to preserve the emotional tension of the original without violating censorship norms. At the same time, disphemization is considered as a means of enhancing expression through coarse slang vocabulary or changing the stylistic coloring of the adjacent word. The scientific novelty lies in the systematic approach to the study of swear words in dubbing as a means of preserving the pragmatic potential of the film text. The conclusions of the article can be used in the practice of film translation and teaching courses on translation theory and sociolinguistics.