Правові проблеми компенсації шкоди, завданої землям сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності фізичних осіб, внаслідок збройної агресії рф

Abstract

Досліджено ефективність чинної нормативно-правової бази України в умовах збройної агресії рф та її вплив на реалізацію прав власників земель сільськогосподарського призначення. Воєнні дії загострили правові проблеми та спричинили значні ризики для власності. Наголошено, що збитки, завдані як прямим ураженням, так і використанням земель для оборонних потреб, не можуть бути повністю зафіксовані через багатогранність наслідків і проявлятимуться десятиліттями. За попередніми оцінками, ушкоджено близько 5,7 млн га приватних сільськогосподарських земель, що вимагає швидкого формування державної політики їхнього відновлення й захисту прав.Проаналізовано конституційні гарантії, норми земельного та екологічного законодавства, а також діючі інструменти фіксації збитків: Постанову КМУ No 326, накази Міндовкілля No 167 і Мінагрополітики No 295. Визначено, що вони забезпечують лише фіксацію шкоди без реального механізму компенсації. Виявлено порушення принципу системності законодавства, зокрема правову колізію у Стратегії продовольчої безпеки України до 2027 р. Акцентовано на відсутності чітких процедур відчуження земель у воєнний час та компенсації із зобов’язанням повернення ділянки у попередній стан.Окреслено прогалини, що порушують права власників: 1) відсутність легкої процедури подання заяви особою, навіть для фіксації ушкоджень, що повʼязано із невидачею двостороннього акту про відчуження земельної ділянки з метою досягнення суспільної мети 2) відсутність обовʼязку уповноваженого органу відновити належний стан використаної земельної ділянки для суспільної мети; 3) відсутність законодавчо закріпленої можливості повернення особі-власнику земельної ділянки, навіть, невідновленої, раніше завершення воєнних дій.На основі аналізу законодавства та позицій науковців, окреслено актуальність розроблення комплексного плану дій для виконання державою конституційних обов’язків та іншими нормативно-правовими актами: 1) стратегій відновлення земель як на місцевих рівнях, так і на державному; 2) запровадження як загальних екологічних стимулів, так і спеціальних; 3) створення програм використання деградованих земель для цілей біоенергетики державою, що допоможе зняти частину тягаря з фізичних осіб-власників земельних ділянок щодо приведення в якісний стан, поклавши його на державу та отримати фінансову компенсацію. The effectiveness of the current regulatory framework of Ukraine in the conditions of armed aggression of the Russian Federation and its impact on the implementation of the rights of owners of agricultural land is studied. Military actions have exacerbated legal problems and caused significant risks to property. It is emphasized that the damage caused by both direct damage and the use of land for defense needs cannot be fully recorded due to the multifaceted consequences and will manifest itself for decades. According to preliminary estimates, about 5.7 million hectares of private agricultural land have been damaged, which requires the rapid formation of a state policy for their restoration and protection of rights. The constitutional guarantees, norms of land and environmental legislation, as well as the current instruments for recording losses are analyzed: Resolution of the Cabinet of Ministers No. 326, orders of the Ministry of Environment No. 167 and the Ministry of Agrarian Policy No. 295. It is determined that they only provide for the recording of damage without a real compensation mechanism. Violation of the principle of systematic legislation was revealed, in particular, a legal conflict in the Food Security Strategy of Ukraine until 2027. Emphasis was placed on the lack of clear procedures for land alienation in wartime and compensation with the obligation to return the plot to its previous state.Gaps that violate the rights of owners were outlined: 1) the lack of an easy procedure for submitting an application by an individual, even after recording damage, which is associated with the failure to issue a bilateral act on the alienation of a land plot in order to achieve a public goal; 2) the absence of an obligation of the authorized body to restore the proper condition of the land plot used for a public goal; 3) the absence of a legally established possibility of returning the land plot, even if it has not been restored, to the owner before the end of hostilities.Based on the analysis of legislation and the positions of scientists, the relevance of developing a comprehensive action plan for the state to fulfill its obligations imposed by the Constitution and other regulatory legal acts is outlined: 1) land restoration strategies at both the local and state levels; 2) the introduction of both general environmental incentives and special ones; 3) the creation of programs for the use of degraded lands for bioenergy purposes by the state, which will help remove part of the burden from individuals who own land plots to bring them into a qualitative state, placing it on the state) and receive financial compensation.