Peculiarities of achieving the sustainable development goals in interaction wit private international law

Abstract

Regrettably, the triple global catastrophe of pollution, natural loss, and climate change coexists with the global socioeconomic problems of poverty and inequality. Temperatures are increasing at an unprecedented rate; biodiversity is disappearing swiftly, with potentially dire consequences for all of us; and pollution is becoming a global issue, killing millions of people annually and continuing to worsen. There is no normative vacuum in which the 169 targets and 17 Sustainable Development Goals (SDGs) were born or placed. They are based on international law and designed to be compliant with the commitments made in a number of soft law instruments and international agreements. There is, of course, a connection between international law and the SDGs. What kind of relationship do they have? How much and how may the SDGs and international law complement one another to improve systems integration .In an effort to leverage the relationship for global sustainability, this paper investigates these issues from two angles. First, do the SDGs play a key role in bringing together different international organizations to work toward the ultimate goal of sustainable development? Most international institutions function in relative isolation and may pursue conflicting interests since they are engrossed in their respective mandates and goals. Goal-setting, as a governance technique to prioritize, motivate, and provide direction, has been proposed by some observers as a way to improve the overall performance of current institutions in fostering sustainable development. Insofar as providing consistency to an otherwise divergent and even inconsistent set of institutional arrangements, how effective are the SDGs likely to be? Second, is it conceivable that international law will aid in the integrated implementation of the SDGs? The SDGs themselves have come under fire for lacking consistency, even though they pride themselves on being “integrated and indivisible. This is a problem since the Millennium Development Goals (MDGs) experience has demonstrated that achieving these governance goals on their own could have unforeseen consequences. While certain MDG targets were achieved, the MDGs’ spirit was not. Then, despite its fragmented structure, how and to what degree may international law integrate the SDGs and aims and aid in the achievement of long-term sustainable development. На жаль, потрійна глобальна катастрофа – забруднення, природні втрати та зміна клімату – співіснує з глобальними соціально-економічними проблемами бідності та нерівності. Температура зростає з безпрецедентною швидкістю; біорізноманіття стрімко зникає, що може мати жахливі наслідки для всіх нас; забруднення стає глобальною проблемою, яка щорічно вбиває мільйони людей і ситуація продовжує погіршуватися. 169 завдань і 17 Цілей сталого розвитку (ЦСР) існують не в нормативному вакуумі. Вони ґрунтуються на міжнародному праві і розроблені таким чином, щоб відповідати зобов’язанням, прийнятим у низці інструментів «м’якого права» та між-народних угод. Безумовно, існує зв’язок між міжнародним приватним правом і ЦСР. Якого роду зв’язок між ними існує? Наскільки ЦСР і міжнародне приватне право можуть доповнювати одне одного для покращення системної інтеграції? Прагнучи використати цей взаємозв’язок для гло-бального сталого розвитку, в цій статті досліджуються ці питання під двома кутами зору. По-перше, чи відіграють ЦСР ключову роль в об’єднанні зусиль різних міжнародних організацій для досягнення кінцевої мети сталого розвитку? Більшість міжнародних інституцій функціонують у відносній ізоляції і можуть переслідувати суперечливі інтереси, оскільки вони занурені у свої цілі. Постановка цілей, як метод управління для визначення пріоритетів, мотивації та спрямування, була запропонована деякими вченими як спосіб покращити загальну ефективність нинішніх інституцій у сприянні сталому розвитку. Наскільки ефективними можуть бути ЦСР, якщо вони забезпечать узгодженість розрізнених і навіть непослідовних інституційних механізмів, наскільки ефективними вони можуть бути? По-друге, чи можна припустити, що міжнародне приватне право допоможе в комплексному впровадженні ЦСР? Самі ЦСР піддаються критиці за відсутність послідовності, хоча їх основаю є те, що вони є «інтегрованими та неподільними». Досвід Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ) показав, що досягнення цих цілей окремо може мати непередбачувані наслідки. Хоча певні завдання ЦРТ були досягнуті, дух ЦРТ не був реалізований. Тоді, незва-жаючи на свою фрагментарну структуру, виникає питання якою мірою міжнародне право може інтегрувати ЦСР та сприяти досягненню довгострокового сталого розвитку.