Специфіка трансплантації міжнародних стандартів до національного механізму безпосередньої участі народу у реалізації судової влади

Abstract

Встановлено, в сучасному світі міжнародні стандарти в галузі прав і свобод людини відіграють важливу роль у формуванні правових систем держав. Однією з важливих проблем є те, що міжнародні норми, хоча й встановлюють основні засади правосуддя, часто залишають за державами можливість вибору конкретних механізмів їх реалізації. У цьому контексті особливої уваги заслуговує питання безпосередньої участі народу в реалізації судової влади, що є важливою складовою демократичного суспільства. Визначено, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 року не містить положень, відповідно до яких держави зобов’язані використовувати інструменти безпосереднього судового народовладдя, та залишає вибір конкретних механізмів правосуддя за кожною державою у відповідності до її правових традицій та потреб. Це може будь-яка з моделей, які відповідають вимогам щодо справедливості і неупередженості, або ж суд за участю професійних суддів. Таким чином, зазначений документ фокусується на забезпеченні основних принципів правосуддя, не нав’язуючи конкретних механізмів судового розгляду. Підкреслено, що стосується сприйняття суддівства як незалежного та безстороннього, важливим аспектом є не лише зовнішнє враження, яке складається у громадськості, але й внутрішнє сприйняття цього незалежного статусу самими суддями, присяжними та іншими учасниками судового процесу. Одним зі способів зміцнення такого сприйняття зсередини є безпосереднє залучення народу до процесу відправлення правосуддя, що може відбуватися через різноманітні механізми. Резюмовано, міжнародні стандарти відіграють вирішальну роль у формуванні принципів, що забезпечують справедливість та демократичність правової системи. Їх значення особливо помітне і в контексті забезпечення. безпосередньої участі народу у реалізації судової влади, оскільки вони встановлюють основні вимоги до судового процесу – незалежність, неупередженість та доступність правосуддя, право на справедливий суд тощо. Хоча міжнародні норми не конкретизують моделі безпосереднього судового народовладдя, окрім згадки про суд присяжних у цілому, вони створюють загальні рамки, які забезпечують можливість для держав адаптувати основоположні засади судочинства до своїх правових систем. It has been established that, in today's world, international standards in the field of human rights and freedoms play a significant role in shaping the legal systems of states. One of the key issues is that while international norms establish the fundamental principles of justice, they often leave the choice of specific mechanisms for their implementation to individual states. In this context, particular attention should be given to the issue of direct public participation in the administration of justice, which is a crucial component of a democratic society. It has been determined that the International Covenant on Civil and Political Rights of 1966 does not contain provisions requiring states to use instruments of direct judicial democracy, leaving the choice of specific mechanisms of justice to each state in accordance with its legal traditions and needs. These can include any models that meet the requirements of fairness and impartiality, or a court composed of professional judges. Thus, the document focuses on ensuring the fundamental principles of justice without imposing specific mechanisms for judicial proceedings. It is emphasized that when it comes to the perception of the judiciary as independent and impartial, an important aspect is not only the external impression formed among the public but also the internal perception of this independent status by the judges, jurors, and other participants in the judicial process. One way to strengthen this internal perception is through the direct involvement of the public in the process of administering justice, which can be achieved through various mechanisms. In summary, international standards play a crucial role in shaping the principles that ensure the fairness and democracy of the legal system. Their significance is particularly evident in the context of ensuring direct public participation in the administration of justice, as they establish the fundamental requirements for the judicial process—independence, impartiality, access to justice, the right to a fair trial, and more. Although international norms do not specify models of direct judicial democracy, aside from a general mention of jury trials, they create a framework that allows states to adapt the fundamental principles of justice to their legal systems.