Запобігання конфлікту інтересів у соціальній взаємодії у публічному управлінні (на прикладі лобізму)

Abstract

У статті здійснено комплексний аналіз проблематики запобігання конфлікту інтересів у сфері публічного управління в умовах трансформації українського суспільства та легалізації інституту лобіювання. Автори розкривають доктринальні засади розуміння природи конфлікту інтересів, спираючись на широку історико-теоретичну базу - від філософських поглядів Арістотеля до сучасних інституційних теорій (Д. Норт, О. Вільямсон) і теорії «принципал-агент» . Останній підхід дозволяє розглядати конфлікт інтересів як прояв агентської проблеми, коли публічний службовець може діяти всупереч інтересам громадян заради приватної вигоди.Особливу увагу приділено дослідженню ризиків трансформації лобіювання у конфлікт інтересів, що виникає, коли приватний інтерес стає визначальним фактором при ухваленні управлінських рішень. У роботі детально проаналізовано три види конфлікту інтересів у контексті взаємодії з лобістами: реальний, потенційний та уявний. Автори пояснюють специфіку кожного виду: потенційний конфлікт часто пов’язаний з перспективою майбутнього працевлаштування службовця у лобістській структурі, реальний - з наявними майновими чи родинними зв’язками, а уявний виникає через недостатню прозорість взаємодії, що формує у суспільстві хибне уявлення про корупцію.Важливим аспектом дослідження є аналіз новітньої нормативно-правової бази України, зокрема Закону України «Про лобіювання» та функціонування Реєстру прозорості. Розглянуто роль Правил етичної поведінки суб’єктів лобіювання, які діють як превентивний механізм, формуючи культуру доброчесності та встановлюючи обмеження щодо подарунків і неформальних послуг.У статті систематизовано конкретні заходи врегулювання конфлікту інтересів для публічних службовців: обов’язкова самоідентифікація конфлікту перед початком взаємодії, усунення від процесу прийняття рішень і протоколювання контактів у Реєстрі прозорості. Автори доходять висновку, що ефективність запобігання конфлікту інтересів досягається не шляхом заборони лобіювання, а через його тотальну прозорість, підзвітність і впровадження жорстких етичних стандартів. Інституціоналізація лобіювання розглядається як важливий крок для перетворення тіньових домовленостей на цивілізований процес соціальної взаємодії, що сприяє зміцненню доброчесності в системі публічного управління України. The article provides a comprehensive analysis of the issues regarding the prevention of conflicts of interest in public administration amidst the transformation of Ukrainian society and the legalization of lobbying. The authors reveal the conceptual foundations for understanding the nature of conflicts of interest, drawing on a broad historical and theoretical basis—from Aristotle’s philosophical views to modern institutional theories (D. North, O. Williamson) and the principal-agent theory. The latter approach allows for viewing a conflict of interest as a manifestation of the agency problem, where a public official may act contrary to the interests of citizens for the sake of private gain.Particular attention is paid to examining the risks of lobbying transforming into a conflict of interest, which occurs when a private interest becomes a determining factor in making management decisions. The paper analyzes in detail three types of conflicts of interest in the context of interaction with lobbyists: actual, potential, and perceived. The authors explain the specifics of each type: a potential conflict is often linked to the prospect of the official’s future employment in a lobbying structure; an actual conflict involves existing property or family ties; and a perceived conflict arises due to insufficient transparency of interaction, creating a false impression of corruption in society.An important aspect of the study is the analysis of Ukraine’s latest regulatory framework, specifically the Law of Ukraine «On Lobbying» and the operation of the Transparency Register. The role of the Rules of Ethical Conduct for Lobbying Entities is examined; these act as a preventive mechanism, fostering a culture of integrity and establishing restrictions on gifts and informal services.The article systematizes specific measures for managing conflicts of interest for public officials: mandatory self-identification of the conflict before interaction begins, recusal from the decision-making process, and the recording of contacts in the Transparency Register. The authors conclude that effective prevention of conflicts of interest is achieved not by prohibiting lobbying, but through its total transparency, accountability, and the implementation of strict ethical standards. The institutionalization of lobbying is viewed as a critical step in transforming shadow agreements into a civilized process of social interaction, contributing to strengthening integrity within Ukraine’s public administration system.