Система джерел права та система законодавства: сучасний стан поняттєво-категоріального апарату і принципів правозастосування

Abstract

У статті зроблено спробу з’ясувати зміст та принципи побудови системи джерел права України й місця в ній системи законодавства, а також обґрунтувати потребу у визначенні зв’язків субординації та координації між різними підсистемами системи джерел права на доктринальному та законодавчому рівні. Продемонстровано, що складаючи одну з підсистем системи джерел права, законодавство зберігає провідну роль у регулюванні суспільних відносин і водночас ефективно співіснує з іншими джерелами. З’ясовано, що елементи системи джерел права існують не відокремлено, а будуються на підставі певних принципів, які дозволяють системі джерел права мати цілісний вигляд. Продемонстрова но, що чітке визначення внутрішньої структури системи джерел права дозволить за європейським прикладом застосовувати концепцію законності до всіх категорій внутрішнього права, а не тільки до законодавства. Запропоновано на тлі збільшення питомої ваги нормативного договору, доктрини, а також певних проявів прецедентного права законодавчо визначити і закріпити ієрархію джерел права та умов їх правозастосування. Проаналізовані доктринальні погляди сто совно збільшення проявів судового прецеденту у вітчизняній правовій системі і зроблено висновок, що сьогодні варто говорити не про власне судовий прецедент, запозичений із системи англо-американського права, а про прояви суддівської правотворчості в межах романо-германської правової системи. Доведено, що судовий прецедент фактично вплітається в конституційну матерію, і варто не від штовхувати ідею розширення системи джерел права України за рахунок прецедентного права, а відшукати модель узгодження нових, ще не звичних нашій правосвідомості джерел із традиційними підсистемами, зокрема, системою законодавства. Доведено, що конвер генція правової системи України з іншими типами правових систем є закономірною з огляду на поглиблення світових глобалізаційних процесів і сприяє забезпеченню правової визначеності, передбачуваності застосування норм права, реалізації принципу верховенства права, панування права у суспільстві. An attempt to determine the content and principles of constructing a system of sources of law of Ukraine and the place in it of a system of legislation is made in the article. The need to identify and consolidate the links of subordination and coordination between the various subsystems of the system of sources of law at the doctrinal and legislative level is justified. It is demonstrated that legislation is one of the subsystems of the system of sources of law, retains a leading role in the regulation of public relations, and at the same time effectively coexists with other sources. It is found that the elements of the sources of law system are not separate but are built on the basis of certain principles that allow the sources of law system to have a holistic appearance. It has been demonstrated that a clear definition of the internal structure of the system of sources of law will allow, by European example, to apply the concept of legality to all categories of domestic law, and not only to legislation. It is proposed to legislatively determine and consolidate the hierarchy of sources of law and the conditions for their enforcement due to the increase in the share of the normative agreement, doctrine, as well as certain signs of case law. Doctrinal views on the increase in judicial precedent in the domestic legal system have been analyzed. The conclusion is that today it is not a matter of judicial precedent, borrowed from the system of common law, but of manifestations of judicial lawmaking within the continental legal system, was made. It is proved that the judicial precedent is actually entered constitutional reality, and the idea of expanding the system of sources of law of Ukraine by case law should not be denied. A model for reconciling new sources, not yet familiar to us, with traditional sub systems, in particular the system of legislation has to be found. It is proved that the convergence of the legal system of Ukraine with other types of legal systems is natural in view of the deepening of world globalization processes and contributes to ensuring legal certainty, predictability of application of law, implementation of the rule of law.