Дослідження об’єктів інвестиційної діяльності крізь призму публічних фінансів

Abstract

У статті з’ясовано, що у фінансовому праві як об’єкти визначаються суспільні відносини у сфері обігу публічних грошових ресурсів. Проте без урахування особливостей функціонування та управлінського регулювання фінансово-інвестиційної діяльності характеристика цих правовідносин буде неповною. Водночас для підвищення їх організаційно-функціонального складника необхідно не тільки орієнту ватися на монетарний аспект цього процесу, а й ураховувати взаємовпливи та взаємозв’язки всіх паралельно існуючих матеріальних, економічних, соціальних та інших відносин. Доведено, що до складу об’єктів фінансово-інвестиційної діяльності держави входять такі елементи: а) суспільні відносини, пов’язані з організуючим впливом уповноважених органів, які наділені фінансовими повноваженнями, на поведінку осіб – суб’єктів інвестиційної діяльності у фінансових відносинах; б) суспільні відносини, що виникають у зв’язку з розпо рядженням грошовими коштами, які перебувають у державній чи муніципальній власності, на користь державних (місцевих) інвестицій. Пропонується визначити об’єкти інвестиційної діяльності як елемент фінансово-інвестиційної системи, на який спрямовується сукупність централізованих і децентралізованих публічних грошових фондів учасників інвестиційного процесу, за допомогою яких задовольняють ся публічні потреби різноманітних суб’єктів (держави, територіальних громад, підприємницьких структур, установ, організацій тощо), функціонування яких регулюється імперативними правовими нормами та які мають бути об’єктом публічного фінансового контролю з боку держави й суспільства, якщо обсяги, зміст чи напрями цього інвестиційного процесу є значними або істотно впливають на розвиток економіки, соціальної сфери чи навколишнього середовища. Отже, по-перше, це фінансово-правова матерія; по-друге, вона завжди має цільовий характер; по-третє, є конкретною; по-четверте, є виняток із загального правила, це не звичний бізнес, а особлива діяльність (інакше не було би підстави передбачати особливе правове регулювання інвестування); по-п’яте, передбачає особливу якість предмета інвестиційної діяльності; по-шосте, відповідає регламентованим кількісним параметрам. In the article it is found out that in financial law, the role of objects defines public relations in the sphere of circulation of public money resources. However, without taking into account the peculiarities of the functioning and management of financial and investment activities, the characteristics of these relationships will be incomplete. At the same time, in order to enhance their organizational and functional component, one must focus on not only the monetary aspect of this process, but also take into account the interplay and interconnections of all material, economic, social and other relations that exist in parallel. It is proved that the objects of financial and investment activity of the state include: a) public relations related to the organizing influence of the authorized bodies, empowered with financial powers on the behavior of persons subjects of investment activity in financial relations; b) public relations arising from the disposal of state or municipal funds in favor of public (local) investment. It is proposed to define the objects of investment activity as an element of the financial and investment system, which is directed by a set of centralized and decentralized public funds of participants of the investment process, through which the public needs of various entities (states, territorial communities, business structures, institutions, organizations, etc.), the operation of which is governed by imperative legal rules and which should be subject to public financial control by the state and society if the volume, content or direction of the investment process are significant or significant impact on the economic, social or environmental. So, firstly, it is a financial and legal matter; secondly, it always has a purposeful character; thirdly, it is specific; fourthly, it is an exception to the general rule, it is not a common business, but a special activity (otherwise not there would be grounds to provide for specific legal regulation of investment); fifth, it provides for the special quality of the investment activity; sixth, it corresponds to the regulated quantitative parameters.