Українська традиція транскрипції японських слів: японознавчі студії в українській діаспорі Європи й Америки та система Ігора Шанковського (1966)

Abstract

Статтю присвячено розгляду одного з трьох традиційних підходів до практичної транскрипції японських слів засобами української абетки, створеного українським літературознавцем і перекладачем І. Шанковським у середині XX ст. Було проаналізовано збірку перекладів японської середньовічної поезії «Сто поетів – сто пісень», де перекладач протранскрибував кожен із сотні віршів, імена поетів, а також низку загальних і власних назв у коментарях. Розроблений підхід не позбавлений похибок, однак чіткий і добре систематизований, зокрема, при відтворенні японських шиплячих алофонів відповідними українськими шиплячими чи у питанні розрізнення відповідників «г» для [h, ç] і «ґ» для [g]. Окрему проблему для аналізу становить структура оригінальних текстів, оскільки старояпонська мова подекуди має суттєві відмінності від сучасної, що було віддзеркалено й у способах транскрибування деяких сполучень, зокрема палаталізованих похідних мор (拗音 /йо̄ он/). Виявлено, що система І. Шанковського є фонетичною, наближеною до фонетичної латиничної системи Гепберна, та відрізняється від радянської, частково фонематичної, заснованої на системі Є. Поліванова й нав’язаної українській мові, зокрема, посередництвом калькування І. Бондаренком у 1999 р. У статті наведено порівняння системи І. Шанковського із двома системами його попередників (Ф. Пущенка та А. Діброви), та завершено окреслення справжньої української традиції практичного транскрибування японської лексики, вираженої у трьох згаданих системах. Підхід, розроблений І. Шанковським, як і підходи його попередників, свідчить про існування справжньої традиції практичного японсько-українського транскрибування, незнаної протягом довгих років. The paper is devoted to the consideration of one of the three traditional approaches to the practical transcription of Japanese words using the Ukrainian alphabet, created by Ukrainian writer and translator I. Shankovskyi in the middle of the 20th century. A book of medieval Japanese poetry`s translations, “One Hundred Poets, One Hundred Poems,” was analyzed. In this book, the translator transcribed each of the hundred poems, the names of the poets, as well as a number of common and proper names in the comments. The developed approach is not without flaws, but it is clear and well-systematized, in particular, in the reproduction of Japanese hissing allophones with the corresponding Ukrainian hiss-ing ones or in the issue of distinguishing between the equivalents “г” for [h, ç] and “ґ” for [g]. The structure of the original texts poses a separate problem for analysis, since Old Japanese sometimes differs significantly from modern Japanese, which was also reflected in the methods of transcribing some combinations, in particular palatalized derivatives of morae (拗音 /yōon/). It has been found that I. Shankovskyi's system is phonetic, similar to Hepburn's phonetic Latin system, and differs from the Soviet one, which is partially phonemic, based on E. Polivanov's system and imposed on the Ukrainian language, in particular, through I. Bondarenko's calquing in 1999. The paper compares I. Shankovskyi's system with the two systems of his predecessors (F. Pushchenko and A. Dibrova) and concludes by outlining the true Ukrainian tradition of practical transcription of Japanese vocabulary, as expressed in the three systems mentioned above. The approach developed by I. Shankovskyi, like the approaches of his predecessors, testifies to the existence of a genuine tradition of practical Japanese-Ukrainian transcription, unknown for many years.