ОЦІНКА ПАРАМЕТРІВ МІЖОКЛЮЗІЙНИХ СПІВВІДНОШЕНЬ У ПРОЦЕСІ МЕЗІАЛІЗАЦІЇ МОЛЯРІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ З ВИКОРИСТАННЯМ АПАРАТА Т-SCAN

Abstract

Використання оклюзійного аналізу – визначальний фактор для оцінки якості ортодонтичної реабілітації пацієнта [1]. Первинною метою будь-якого ортодонтичного лікування є вирівнювання зубних рядів, досягнення співвідношення за першим класом Енгля між іклами й молярами, а також нейромускулярної рівноваги всієї стоматогнатичної системи. Численні дослідження показують, що звичайними методами діагностики неможливо визначити просторовий розподіл міжоклюзійних сил, тоді як цифровий аналіз оклюзії, зокрема Т-scan, дозволяє отримати повну інформацію про розподіл оклюзійного навантаження в межах зубних рядів. Ефективність використання апарата Т-scan широко висвітлено в дослідженнях останніх років. Зокрема Bozhkova T. P. проводила вимірювання й оцінку оклюзійних сил протягом артикуляційних рухів нижньої щелепи в пацієнтів з ортогнатичним прикусом. За результатами дослідження було зроблено висновок про точність визначення й оцінки часу змикання й оклюзійних контактів за допомогою системи T-scan III [7]. Ці дані були підтверджені також у дослідженнях Дрогомирецької М. С.Згідно з результатами дослідження, проведеного Trpevska V. et al., апарат T-Scan III є зручним і точним інструментом для визначення розподілу оклюзійних контактів, у тому числі й після ортодонтичного лікування. За результатами дослідження Qadeer S. et al. було виявлено статистично достовірну відмінність між часом дизоклюзії ортодонтично пролікованих пацієнтів (2,69 с) і нелікованих – 1,36 с. Наявність іклового ведення була відповідно у 24% лікованих пацієнтів і в 60% нелiкованих. Отже, літературні дані продемонстрували ефективність використання апарата T-Scan ІІІ для діагностики й корекції оклюзійних контактів після ортодонтичного лікування. Проте відсутні дані літератури про зміну розподілу міжоклюзійних сил у процесі мезіалізації молярів на нижній щелепі, коли відбувається переміщення другого моляра на місце першого, зокрема у випадках використання мініімплантатів як скелетної опори для переміщення зубів. Оскільки одонтогліфіка оклюзійної поверхні першого й другого молярів відрізняється, важливою стає кількісна й якісна оцінка міжоклюзійних співвідношень, що встановлюються внаслідок такого лікування.