Адміністративні процедури щодо порядку повернення культурних цінностей в Україну

Abstract

У статті аналізуються процедурні аспекти порядку повернення культурних цінностей в Україну. Досліджуються основні етапи адміністративних процедур, які застосовуються під час вказаного процесу. Акцентується увага на посилення міждержавного спів робітництва у сфері повернення культурних цінностей в Україну, що були втрачені в різні історичні періоди. Визначено п’ять етапів адміністративних процедур повернення культурних цінностей: встановлення реституційних правил (договори, декларації); іденти фікація культурних цінностей, що перебувають за кордоном і підлягають поверненню; ініціація процедури повернення культурних цінностей (звернення, запит, позов); реєстрація запиту та експертна перевірка культурних цінностей; передача культурних ціннос тей державою-держателем культурних цінностей та реєстрація по факту ввезення їх на територію України. Наголошено, що нині порядок реєстрації повернутих культурних цінностей в Україну відсутній, а отже, ця прогалина національного механізму має бути усунена шляхом упровадження порядку реєстрації у відповідності до сучасних вимог. Разом із тим акцентуємо увагу на сучасних альтернативних способах вирішення питання повернення культурних цінностей. Альтернативні способи вирішення спорів дають змогу враховувати нелегальні фактори, яким може вважатися питання «морального обов’язку», і це може допомогти сторонам зна йти шлях до консенсусу. Зроблено висновок, що національна митна політика переміщення культурних цінностей через кордон нині стимулює ініціацію процесів реституції. При цьому є значні і значимі прогалини у реєстраційних аспектах. Позаяк питання обліку ввезених культурних цінностей впливає не лише на морально-етичне сприйняття державної політики та статусу на міжнародній аре ні, а насамперед на внутрішньо-економічне становище та попередження потенційних посягань на культурну власність. Саме тому проблема встановлення нормативно-правового регулювання інвентаризації та обліку культурних об’єктів залишається відкритою та вартою максимальної уваги з боку законодавця. The article analyzes procedural aspects of the order of return of cultural values to Ukraine. The main stages of administrative procedures that are used during the specified process are studied. The emphasis is on strengthening the interstate employee in the field of returning cultural property to Ukraine, lost in different historical periods. Five stages of administrative procedures for the return of cultural property have been identified: the establishment of restitution rules (treaties, declarations); identification of cultural assets that are abroad and are subject to return; initiation of the procedure for return of cultural property (request, claim); request registration and expert verification of cultural property; transfer of cultural property by the state-holder of cultural property and registration upon its import into the territory of Ukraine. It is emphasized that today the procedure for registration of returned cultural values in Ukraine is absent, and therefore this gap of the national mechanism should be eliminated by introducing the procedure of registration in accordance with modern requirements. At the same time, we are focusing on modern alternative ways of solving the issue of the return of cultural values. Alternative dispute resolution solutions allow for the consideration of illegal factors, such as the issue of “moral obligation”, which may help the parties find a way to consensus. It is concluded that the national customs policy on the transfer of cultural values across the border today stimulates the initiation of restitution processes. However, there are significant and significant gaps in the registration aspects. However, the issue of accounting for imported cultural values affects not only the moral and ethical perception of public policy and status in the international arena, but above all the internal economic situation and the prevention of potential encroachments on cultural property. That is why the problem of establishing legal regulation of inventory and accounting of cultural objects remains open and worthy of maximum attention by the legislator.