Особливості строків позовної давності у трудових спорах

Abstract

Стаття присвячена комплексному дослідженню правової природи строків звернення до суду у трудових спорах, а також особливостей їх застосування в умовах оновлення трудового законодавства України та розвитку судової практики у трудових спорах. У роботі акцентується увага на значенні темпоральності як фундаментального елементу правового регулювання, що безпосередньо пов’язаний із принципами верховенства права, правової визначеності, справедливості та передбачуваності правозастосування. Обґрунтовується, що строки звернення до суду виконують не лише процесуальну, а й матеріально-правову функцію, забезпечуючи баланс інтересів сторін трудових правовідносин.Особливу увагу приділено еволюції положень статті 233 Кодексу законів про працю України, змінених Законом України No 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким уперше встановлено тримісячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення належних працівникові виплат. Проаналізовано проблемні аспекти такого підходу, його співвідношення із загальною позовною давністю, передбаченою цивільним законодавством, а також аргументи прихильників і критиків запроваджених змін. Окремо розглянуто сучасні законодавчі ініціативи, спрямовані на перегляд строків звернення до суду та посилення гарантій захисту трудових прав.Значну увагу приділено аналізу правових позицій Конституційного Суду України та Верховного Суду щодо принципу незворотності дії законів у часі та застосування оновленої редакції статті 233 Кодексу законів про працю України виключно до нових правовідносин. З’ясовано, що вимоги про відшкодування моральної шкоди у трудових спорах регулюються загальною трирічною позовною давністю. Визначено основні критерії поважності причин пропуску строків звернення до суду та окреслено межі їх поновлення. Зроблено висновок, що сучасні законодавчі й правозастосовні тенденції сприяють формуванню більш збалансованого та ефективного механізму судового захисту трудових прав працівників у контексті забезпечення доступу до правосуддя. The article is devoted to a comprehensive study of the legal nature of the deadlines for applying to the court in labor disputes, as well as the features of their application in the context of the renewal of the labor legislation of Ukraine and the development of judicial practice in labor disputes. The work focuses on the importance of temporality as a fundamental element of legal regulation, which is directly related to the principles of the rule of law, legal certainty, fairness and predictability of law enforcement. It is substantiated that the deadlines for applying to the court perform not only a procedural, but also a substantive function, ensuring a balance of interests of the parties to labor relations.Particular attention is paid to the evolution of the provisions of Article 233 of the Labor Code of Ukraine, amended by the Law of Ukraine No. 2352-IX “On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine Regarding the Optimization of Labor Relations”, which for the first time established a three-month deadline for applying to the court with claims for the recovery of payments due to the employee. The problematic aspects of this approach, its correlation with the general statute of limitations provided for by civil law, as well as the arguments of supporters and critics of the introduced changes are analyzed. Modern legislative initiatives aimed at revising the deadlines for applying to court and strengthening guarantees for the protection of labor rights are separately considered. Significant attention is paid to the analysis of the legal positions of the Constitutional Court of Ukraine and the Supreme Court regarding the principle of irreversibility of the effect of laws in time and the application of the updated version of Article 233 of the Labor Code of Ukraine exclusively to new legal relations. It is found that claims for compensation for moral damage in labor disputes are regulated by a general three-year statute of limitations. The main criteria for the seriousness of the reasons for missing the deadlines for applying to court are determined and the limits of their renewal are outlined. It is concluded that modern legislative and law enforcement trends contribute to the formation of a more balanced and effective mechanism for the judicial protection of labor rights of employees in the context of ensuring access to justice.