Українська літературно-художня ономастика

Abstract

До збірника увійшли статті А. І. Вегеш, що стосуються літературно-художньої ономастики, починаючи з 2011 року. Найбільше статей присвячено дослідженню потенційних можливостей літературно-художніх антропонімів, що функціонують у прозових текстах сучасних українських письменників: О. Ірванця, О. Ульяненка, В. Кожелянка, С. Жадана, В. Шкляра, М. Дочинця, В. Лиса, А. Кокотюхи та ін. Літературно-художні антропоніми, що входять до ономастичного простору художнього твору, є важливим об’єктом наукових досліджень з ономастики. Саме в літературно-художній антропонім автори укладають величезний інформаційний заряд. Дослідження літературно-художніх антропонімів суттєво доповнюють загальні уявлення про антропоніми як базові складники онімної системи. Тому, вивчення власного імені героя потребує особливої уваги, а його ґрунтовний аналіз відкриває можливості для подальших узагальнень у царині відповідної лінгвостилістичної проблематики. Подається опис найменувань літературних героїв, визначається їх функційно-стилістичне навантаження, виражальні можливості, роль у створенні образів. Розкривається етимологічне значення (внутрішня форма) літературно-художніх антропонімів, їх смислові та емоційні наповнення, що характеризують персонажа за різними ознаками. На вибір імені героя великий вплив має передовсім авторський задум. Джерелом творення літературно-художніх антропонімів сучасних українських письменників є традиційна українська антропонімія. Серед величезної кількості назв персонажів виділяються реальні та авторські утворення. Їх роль у тексті величезна: працюють на образ, на ідею, вказують на авторські уподобання. Особлива увага зосереджена також на ролі заголовка, адже в ньому сконцентрована ідея твору. Збірник розрахований на тих, хто цікавиться літературно-художньою ономастикою.