Особливості парламентського представництва міноритарних етнічних груп у країнах Центрально-Східної Європи

Abstract

У статті аналізуються специфічні риси парламентського представництва міноритарних етнічних груп у країнах Центрально-Східної Європи станом на 2025 рік з акцентом на розмаїтті інституційних механізмів та політичних практик у регіоні. Стверджується, що представництво етнічних меншин залишається ключовим індикатором якості демократії, особливо в контексті зростання націоналізму, популізму та політичної поляризації. Використовуючи порівняльний підхід, дослідження розглядає різні моделі представництва — зарезервовані місця, знижені виборчі бар'єри, спеціальні списки меншин та інтеграцію через основні політичні партії — у країнах Вишеградської групи, країнах Балтії, Південно-Східній Європі та на пост-югославському просторі. Результати демонструють значні міжнаціональні відмінності, зумовлені історичною спадщиною, виборчими системами та характеристиками політичних режимів. У той час як деякі держави (зокрема Хорватія, Словенія, Румунія та Косово) забезпечують конституційно гарантовані механізми для представництва меншин, інші покладаються переважно на загальну електоральну конкуренцію, що часто призводить до недостатнього представництва або маргіналізації менших етнічних груп. У статті робиться висновок, що хоча демократичні реформи після 1990 року покращили інклюзію меншин, нещодавні націоналістичні та популістські тенденції створюють нові виклики, ставлячи майбутнє парламентського представництва меншин у залежність від балансу між демократичними зобов'язаннями та мажоритарною політикою