Однорядні анастомози в колоректальній хірургії

Abstract

Мета дослідження. Для покращення результатів лікування хворих на пухлинні та непухлинні захворювання ободової кишки, впровадити в клінічну практику оригінальну хірургічну техніку та способи формування анастомозів. Матеріали та методи дослідження. У нашому дослідженні на базі КНП «Закарпатського протипухлинного центру» ЗОР за 2020-2024 рр. товстокишковий анастомоз був сформований у 328 хворих (однорядний внутрішньовузловий – у 76 хворих, дворядний – у 132, апаратний циркулярний – у 72, апаратний лінійний – у 48). Результати та їх обговорення. Способи формування кишкових анастомозів перенесені в клінічну практику. Проведено аналіз ефективності розробленого способу, частоту ускладнень в ранньому післяопераційному періоді при застосуванні кожного з методів товстокишкових анастомозів. Найбільше число ускладнень припало на традиційний ручний дворядний анастомоз (9,8%), при цьому у 5 випадках зафіксована неспроможність анастомозу, у 7 пацієнтів - анастомозит. При застосуванні циркулярного апаратного шва неспроможність анастомозу спостерігалась в 2 пацієнтів, а анастомозит – у 4. При використанні лінійних степлерних анастомозів неспроможність анастомозу та анастомозит виникли у 1 та 2 пацієнта відповідно. Висновки. Найбільше число ранніх післяопераційних ускладнень спостерігалось при використанні традиційного дворядного ручного товстокишкового анастомозу (9,8%) та апаратного циркулярного анастомозу (8,3%). При використанні циркулярного апаратного шва частота неспроможності анастомозу була менше, як при двохрядному ручному анастомозі (4,5% проти 2,7% відповідно). Найменша кількість ускладнень притаманна створенню однорядних внутрішньовузлових інвагінаційних анастомозів в запропонованіій оригінальній методиці.