Окупаційні практики та злочини проти людяності кремлівської диктатури як загроза засадам сучасної європейської цивілізації

Abstract

У статті досліджено методи й практики, які покладено Російською Федерацією в основу технологій реалізації стратегій загарбання територіальних, людських, природних та технічних ресурсів України. Дії російської влади на окупованих українських територіях свідчать про використання Москвою методів підкорення та винищення населення, які є відомими в історії та зафіксовані в архівах з часів більшовицького терору. Не отримавши засудження у міжнародному трибуналі одночасно із гітлерівським нацизмом, згодом вони були успадковані та модернізовані Радянським Союзом і Російською Федерацією. Тому міжнародний суд, міжнародна політична спільнота, електоральні спільноти демократичних країн повинні сформувати для себе розуміння тих загроз для розвитку демократичних країн, які несе Москва. Предметом розгляду є такі окупаційні методи й практики російської влади: 1) організація концентраційних таборів; 2) організація мережі фільтраційних таборів; 3) депортація; 4) примусова мобілізація місцевих жителів до окупаційного війська. Метою дій є встановлення атмосфери страху і недовіри у суспільстві, при одночасному виключенні найбільш дієздатної до спротиву частини населення. На сьогодні ці дії є результатом цілеспрямованої урядової політики Росії.

The article examines the methods and practices that are laid by the Russian Federation as the basis of technologies for the implementation of strategies for seizing territorial, human, natural and technical resources of Ukraine. The actions of the Russian authorities in the occupied Ukrainian territories testify to Moscow’s use of methods of subjugation and extermination of the population, which are known in history and recorded in the archives from the time of the Bolshevik terror. Not being condemned in an international tribunal at the same time as Hitler’s Nazism, they were later inherited and modernized by the Soviet Union and the Russian Federation. Therefore, the international court, the international political community, and the electoral communities of democratic countries must form an understanding of the threats to the development of democratic countries posed by Moscow. The subject of consideration is the following occupation methods and practices of the Russian authorities: 1) organization of concentration camps; 2) organization of a network of filtration camps; 3) deportation; 4) forced mobilization of local residents to the occupation army. The purpose of the actions is to establish an atmosphere of fear and mistrust in society, while excluding the most effective part of it capable of organizing resistance. Today, these actions are the result of the purposeful government policy of Russia.