Законодавство Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського як джерело правового регулювання обігу зброї на теренах України

Abstract

Стаття присвячена дослідженню законодавства Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського як джерела правового регулювання обігу зброї на теренах України. Наголошено на спадковості правових традицій об’єднаного князівства саме від Русі, що виражається у використанні Руської правди як основного нормативно-правового документа аж до прийняття першого Статуту Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського у 1529 році. Враховуючи те, що цілий розділ Руської Правди присвячений регулюванню суспільних відносин, пов’язаних зі зброєю, автор вважає це свідченням вагомості потреби їх правового унормування. Наголошено, що виробництво зброї регулювалося маґдебурзьким правом як реміснича галузь й не підлягало спеціальному ліцензуванню. Відзначено, що німецьке міське право значно стимулювало поширення новітніх технологій у виробництві зброї, в тому числі через сприяння міграції майстрів із західної Європи. В роботі взято до уваги Перший і Другий Статути князівства Литовського, Руського і Жемайтійського (далі – Статути ВКЛ), які регулювали обіг зброї в цивільній, кримінальній і трудовій галузях права. Динаміка змін в положеннях між І і ІІ Статутами ВКЛ в частині організації оборони стосувалася в першу чергу зміни видів зброї, яку необхідно було мати тим, хто призивався на виконання військової служби. Виявлено законодавчі особливості Статутів ВКЛ в частині спадкування зброї. Встановлено, що Статути ВКЛ містять прямі норми, які стосуються права приносити зброю в суди, встановлювали покарання за злочини, вчинені із застосуванням зброї. Досліджено особливості норм права, якими визначалась оплата праці зброярів, виявлено їх динаміку між І і ІІ Статутами ВКЛ. Здійснено загальний порівняльний аналіз розвитку правового регулювання обігу зброї ІІІ Статутом ВКЛ.На підставі дослідження зазначених пам’яток права встановлено, що норми права, які б пря-мо забороняли володіння зброєю в період входження українських територій до складу Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського відсутні, окрім випадків, що стосуються володіння зброєю недієздатними особами. Зроблено висновки, що законодавство ВКЛ, як і сучасне національне законодавство України, регулювало суспільні відносини, пов’язані з обігом зброї. The article is focuses on the study of the legislation of the Grand Duchy of Lithuania, Ruthenia, and Samogitia as a source of legal regulation of arms circulation in Ukraine. It emphasizes the inheritance of legal traditions of the united duchy from Russia, expressed in the use of the Rus’ Pravda as the main normative legal document until the adoption of the first Statute of the Grand Duchy of Lithuania, Ruthenia, and Samogitia in 1529. Considering that an entire section of the Rus’ Pravda is dedicated to regulating social relations connected to arms, this is seen as evidence of the importance of its legal regulation. It is noted that the arms production was regulated by Magdeburg law as a craft industry and did not require special licensing. It is highlighted that German city law significantly stimulated the spread of new technologies in weapon production, including by facilitating the migration of craftsmen from Western Europe.The work takes into account the First and Second Statutes of the Grand Duchy of Lithuania, Ruthenia, and Samogitia (hereinafter referred to as the Statutes of the GDL), which regulated arms circulation in defense, civil, criminal, and labor law sectors. The dynamics of changes in provisions between the I and II Statutes of the GDL regarding the organization of defense primarily concerned changes in the types of personal weapons that must be possessed by those called to military service. Legislative features of the Statutes of the GDL regarding the inheritance of weapons have been identified. It has been established that the Statutes of the GDL contain direct norms concerning the right to bring weapons to courts and establish punishments for crimes committed using weapons. The peculiarities of the legal norms that determined the payment for the work of gunsmiths have been studied, revealing their dynamics between the I and II Statutes of the GDL. A general comparative analysis of the development of legal regulation of the circulation of weapons by the III Statute of the GDL was carried out.Based on the study of legal historical documents, it has been established that there were no legal norms that directly prohibited the possession of weapons during the period when Ukrainian territories were part of the Grand Duchy of Lithuania, Ruthenia, and Samogitia are absent, except in cases concerning the possession of weapons by incapacitated persons. Conclusions have been made that the legislation of the GDL, like the modern national legislation of Ukraine, regulated social relations associated with arms circulation in criminal, civil, commercial, labor, and defense law sectors.