The notion of truth in modern linguistics: teleological perspective

Abstract

This paper is an overview of classical and traditional approaches to the problem of truth in modern linguistics with reliance on teleological conceptual and methodological apparatus. The research is based on the material of present-day political discourse. The notion of truth is viewed as profoundly problematic in philosophy, logic, psychology and linguistics, given its conceptual fluidity. The teleological investigation of the notion of truth in discourse gets even more complicated, because, on top of it all, it involves no less ambivalent notions: ‘right’, ‘wrong’, ‘good’, ‘the final purpose’, pertaining to the ideal to strive for. Taking into account the vagaries of understanding what is true or false, good or bad, right or wrong in political discourse, an interdisciplinary methodology was suggested, which, hopefully, may encompass at least the most saliant aspects of the notion of truth in modern linguistics. In the focus of this teleological account are both classical and modern linguistically relevant theories of truth. Traditional approaches, like correspondence and coherence theories of truth, are based on the monist rigid assumption that an utterance can be either true or false, excluding the third. Modern theories of truth are prone to accept many-valued, pluralistic treatment of true meaning on the principles of compositional semantics, contextualist views, pragmatic, intuitionistic and non-linguistic factors. The teleological perspective in truth-related investigations necessitates an interdisciplinary approach to the notion of truth in modern linguistics by virtue of conceptual ambiguity of the basic teleological categories. Application of teleological methods to the truth-conditional analysis of sentences with reference to the future and with a postponed truth value may be plausible in linguistic investigations. The findings of this research suggest that the truth-value analysis of sentences about purpose-related events with reference to the past, present or future will require the application of different truth theories or their combination. The results of this research show that the analysis of purposive utterances about the future with postponed manifestation of truth values may require the methodology of dynamic semantics. According to the tenets of dynamic semantics, the knowledge and information about linguistically represented events, objects, state of affairs may deepen over time, and in this way truth values of the propositional content of utterances in political discourse may be verified. The theoretical overview and the analysis of the notion of truth from the teleological perspective has shown the plausibility of an interdisciplinary approach to the problem of truth in discourse. The principles of dynamic semantics and default semantics relying on the tenets of the theory of ‘deep’ interpretation have also proven effective in establishing teleologically-related truth values. Стаття присвячена аналізу телеологічно релевантних критеріїв істинності висловлення у сучасному мовознавстві на матеріалі англомовного політичного дискурсу. Актуальність розвідки зумовлена потребою виявлення ціннісно-цільових закономірностей і чинників, котрі задовольняють умови істинності висловлення цілепокладального типу. Дослідження виконане на основі науково-методологічних засад моральної телеології у руслі 'кумулятивної' семантики ('dynamic' semantics) із залученням принципів 'глибокого' розуміння ('deep' understanding) висловлення. Особливу увагу приділено розгляду істиннісно-цільових чинників, котрі зумовлюють розбіжності між істиннісними характеристиками висловленого і сприйнятого смислу. Серед філософів, психологів, лінгвістів поняття істинності набуло репутацію надзвичайно складного концептуального феномену. Телеологічне дослідження поняття істинності ще більш ускладнено з огляду на те, що воно залучає не менш амбівалентні концептуальні сутності: 'благо', 'кінцева мета', 'моральна відповідність', 'моральна невідповідність'. Враховуючи змістову 'розмитість' концептуального апарату дослідження, було запропоновано міждисциплінарний підхід до розгляду телеологічно релевантних аспектів поняття істинності. Запропоноване дослідження зосереджене на аналізі класичних і новітніх теорій істинності, застосовних у царині сучасного мовознавства. Традиційні підходи, як от теорія відповідності (correspondence theory), теорія когерентності (coherence theory), грунтуються на Аристотелівській аксіомі вилучення третього, що припускає лише два варіанти означення висловлення: істинне або хибне. Сучасні теорії схильні до плюралістичного осмислення істинності, залучаючи міждисциплінарну методологію композиційної семантики, контекстуалізму, прагматики, інтуїтивістської і нечіткої логіки, котрі пропонують більш гнучкі підходи до цієї наукової проблеми. Результати виконаного дослідження вказують на те, що висловлення про майбутні події, явища, мету, котрі класичні теорії взагалі не розглядають як такі, що позбавлені істиннісних ознак, можуть бути об'єктом аналізу у парадигмі кумулятивної ('dynamic') семантики. Відповідно до принципів кумулятивної семантики знання і відомості про май-бутні події поглиблюються і розширюються з плином часу і таким чином визначаються істиннісні характеристики висловлень про майбутнє. Запропонований огляд класичних і новітніх теорій істинності у телеологічній перспективі вказує на потенційну доцільність і ефективність міждисциплінарного підходу до аналізу поняття істинності у політичному дискурсі.