Обмеження дії презумпції невинуватості у практиці Європейського суду з прав людини (теоретико-правові аспекти)
Файли
Дата
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Презумпція невинуватості є однією з основоположних гарантій прав людини, яка забезпечує справедливість судочинства та захист громадян від необґрунтованих звинувачень. Проте відповідно до наведеної у цій статті практики ЄСПЛ, презумпція невинуватості хоча є і фундаментальним принципом, але не абсолютним. Презумпція невинуватості може бути обмеженою у випадках, коли її застосування чи застосування концепції непрямих доказів у кримінальних провадженнях, пов’язаних із легалізацією злочинних доходів або фінансуванням тероризмом, є виправданим інтересами правосуддя та суспільної безпеки. Це свідчить про чіткий напрям еволюції ідеї презумпції невинуватості – від абсолютного правила до елементу більш комплексної системи справедливого судочинства.З позиції теорії права, відмова обвинуваченого надання показань відображає принцип свободи волі та імунітет від самовикриття. Однак, як зазначає ЄСПЛ, це право перестає бути абсолютним у ситуаціях, де відсутність пояснень з боку обвинуваченого підриває презумпцію законності його дій або активів. Теоретико-правова дилема тут полягає у визначенні меж між правом особи захищати себе відмовою від надання показань і суспільним інтересом в ефективному кримінальному переслідуванні. Практика ЄСПЛ демонструє, що використання непрямих методів доказування у справах про легалізацію (відмивання) злочинних доходів не суперечить статті 6 Конвенції за умови дотримання фундаментальних принципів. Зокрема, такі методи мають базуватися на логічних припущеннях, підкріплених фактичними доказами, і не можуть бути єдиною підставою для обвинувального вироку. Суд підтверджує, що право на мовчання та презумпція невинуватості не є абсолютни-ми, а їхні обмеження допустимі, якщо вони обґрунтовані потребою у забезпеченні ефективного правосуддя. Відмова обвинуваченого надавати пояснення або співпрацювати з правоохоронними органами не може автоматично розглядатися як доказ його вини. Проте, якщо інші докази переконливо вказують на злочинне походження активів, мовчання може посилити обґрунтованість таких висновків під час розслідування злочинів про легалізацію (відмивання) злочинних доходів та фінансування тероризму.
The presumption of innocence is one of the fundamental guarantees of human rights, which ensures the fairness of legal proceedings and protection of citizens from unfounded accusations. However, according to the ECHR case law cited in this article, the presumption of innocence, although a fundamental principle, is not absolute. The presumption of innocence may be limited in cases where its application or the application of the concept of circumstantial evidence in criminal proceedings related to money laundering or terrorist financing is justified by the interests of justice and public security. This demonstrates the evolution of the idea of the presumption of innocence from an absolute rule to an element of a more comprehensive fair trial system.From the standpoint of legal theory, the accused’s refusal to testify reflects the principle of free will and immunity from self-incrimination. However, as the ECtHR notes, this right ceases to be absolute in situations where the lack of explanation by the accused undermines the presumption of legality of his actions or assets. The theoretical and legal dilemma here is to determine the boundaries between the right of a person to protect himself/herself by refusing to testify and the public interest in effective criminal prosecution. The ECHR case law demonstrates that the use of indirect methods of proof in cases of legalization (laundering) of criminal proceeds does not contradict Article 6 of the Convention, provided that the fundamental principles are observed. In particular, such methods must be based on logical assumptions supported by factual evidence and cannot be the sole basis for a conviction. The Court reaffirms that the right to silence and the presumption of innocence are not absolute, and their limitations are permissible if they are justified by the need to ensure effective justice. The refusal of the accused to provide explanations or cooperate with law enforcement agencies cannot automatically be considered as evidence of his or her guilt. However, if other evidence convincingly indicates the criminal origin of the assets, silence may strengthen the validity of such conclusions in the investigation of money laundering and terrorist financing offenses.
Опис
DOI https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.87.1.12
Тип публікації
Text
Тип текстової публікації
Стаття
ISSN
2307-3322
Ключові слова
презумпція невинуватості, практика Європейського суду з прав людини, правосуддя, права людини, presumption of innocence, case law of the European Court of Human Rights, human rights, justice
Бібліографічний опис
Малишев Б. В. Обмеження дії презумпції невинуватості у практиці Європейського суду з прав людини (теоретико-правові аспекти) / Б. В. Малишев // Науковий вісник Ужгородського національного університету: серія: Право / голов. ред. Ю. М. Бисага – Ужгород, 2025. – Т. 1. Вип. 87. – С. 83 – 89 – Бібліогр.: 88 – 89 с. (14 назв). URL http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/324556/314671