Відшкодування збитку або усунення шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням

Abstract

Стаття присвячена дослідженню проблем захисту законних прав та інтересів осіб, які постраж-дали від кримінальних правопорушень, ефективного поновлення їх прав, своєчасної компенсації та відшкодування шкоди, заподіяної вчиненим кримінальним правопорушенням. Констатовано, що в інтересах потерпілої особи є не лише бажання покарати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, а й необхідність реституції та майнового відшкодування завданих збитків й моральної шкоди, а також можливість повернутись до нормального життя і почуватись захищеною від протиправних діянь в майбутньому. Визначається, що суб’єктом відшкодування завданої шкоди або усунення заподіяної шкоди, яка є матеріальною, може бути не лише суб’єкт вчиненого кримінального правопорушення, а й інші особи, зокрема батьки, діти, близькі родичі. А що стосується публічного вибачення, то в цьому випадку суб’єктом може бути виключно лише особа, яка заподіяла матеріальну або моральну шкоду. Викликає питання: якщо правопорушник добровільно не відшкодовує або не усуває завдану шкоду, необхідно забезпечити право потерпілої особи на компенсацію. Неодноразово виникало питання про створення спеціального Фонду, який би компенсував та відшкодовував шкоду, яка була заподіяна кримінальним правопорушенням. Зару-біжна практика показує, що в деяких країнах такі Фонди створені і забезпечують порушені права потерпілих осіб, які зазнали шкоди або збитків вчиненими кримінальними правопорушеннями. Позитивним є новела в Проекті Кримінального кодексу – відшкодування заподіяної шкоди шляхом реституції або компенсації, яка дозволить забезпечити визнання дотримання прав, свобод і законних інтересів потерпілої особи. Якщо порушено право потерпілого, то особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, буде зобов’язана здійснити реституцію або компенсацію. У разі встановлення неможливості здійснення компенсації особою, визнаною винною у вчиненні умисного кримінального правопорушення, пов’язаного із застосуванням насильства, визначена вироком суду шкода компенсується потерпілій особі державою у випадках та в порядку, передбачених законом, за рахунок Державного фонду відшкодування шкоди потерпілим. The article is devoted to the study of the problems of protection of the legitimate rights and interests of persons who have suffered from criminal offences, effective restoration of their rights, timely compensation and redress for damage caused by a criminal offence. It is stated that it is in the interests of the victim not only to punish the person who committed a criminal offence, but also to seek restitution and pecuniary compensation for damages and non-pecuniary damage, and to be able to return to normal life and feel protected from future unlawful acts. It is determined that the subject of compensation for damage or elimination of material damage may be not only the perpetrator of the criminal offence, but also other persons, including parents, children, and close relatives. If preferential criminal law institutions are applied to a person, conditions are also imposed on him/her that he/she must fulfil, namely, to compensate for the damage caused or to eliminate the damage caused. As for the public apology, in this case, only the person who caused the material or moral damage can be the subject. The question arises if the offender does not voluntarily compensate for the damage or eliminate the damage caused, it is necessary to ensure the victim’s right to compensation. The issue of creating a special fund to compensate and reimburse for the damage caused by a criminal offence has been raised on several occasions. Foreign practice shows that in some countries such funds have been established and ensure the violated rights of victims who have suffered damage or losses as a result of criminal offences. The novelty in the Criminal Code – compensation for damage by way of restitution or compensation - is a positive development, which will ensure recognition of the rights, freedoms and legitimate interests of the victim. If the victim’s right is violated, the perpetrator of the criminal offence will be obliged to make restitution or compensation. If it is established that a person found guilty of a deliberate criminal offence involving the use of violence cannot pay compensation, the damage determined by the court verdict shall be compensated to the victim by the state in cases and in the manner prescribed by law, at the expense of the State Fund for Compensation to Victims.