Новела «Діточа пригода» В. Стефаника та оповідання «Кривавий хліб» Л. Дем’яна: компаративний аспект.

Abstract

У статті проаналізовано інтертекстуальні перегуки між спорідненими за сюжетно-тематичним наповне- нням зразками малої прози – новелою Василя Стефаника «Діточа пригода» та оповіданням закарпатського митця Луки Дем’яна «Кривавий хліб». Дослідники художнього доробку Л. Дем’яна помічали творче засвоєння ним здобутків української малої прози початку ХХ століття, однак це питання не було предметом детального наукового осмислення. Тому метою статті є комплексний аналіз поетики зазначених творів В. Стефаника та Л. Дем’яна в типологічному зрізі. У процесі аналізу зʼясовано, що як і В. Стефаник, Л. Демʼян вдається до творчого опрацювання теми війни, трагедію якої, подібно до старшого побратима по перу, репрезентує крізь долю персонажів-дітей. Водночас доведено, що в способі художнього оприявнення цієї теми письменники послуговуються відмінними мистець- кими засобами й прийомами: якщо В. Стефаник у характерній для нього експресіоністичній манері доводить психологічне напруження твору до апогею, уникаючи будь-якої деталізації, тяжіє до лаконізму та зосереджує увагу на сприйнятті маленьким хлопчиком трагічної ситуації, трансльованої через односторонній діалог, то Л. Дем’ян переважно використовує реалістичні засоби відображення дійсності. Важливим конструктивним чинником у його творі є третьоособова нарація, яка дозволяє митцеві окреслити контекст художньої ситуації, через ретроспективні екскурси в минуле персонажів розширити часо-просторові горизонти дієгезису твору. Порівняно з текстом Стефаника, де віссю художнього світу виступає дитина, у творі Дем’яна фокус уваги зміщується на образ жінки-матері, яка проживає свої останні хвилини та гине на очах у дітей. Порівняльний аналіз антимілітарних текстів прозаїків, що формувалися в різних історико-етнографічних ареалах та репрезентують різні літературні генерації, дає підстави говорити про їх проблемно-тематичну суголосність, що є свідченням близькості світоглядних орієнтирів письменників, приємності мистецьких тради- цій, цілісності загальноукраїнського літературного процесу. Натомість творча самобутність В. Стефаника та Л. Дем’яна, що звернулися до осмислення вічної теми кризи гуманізму, виявилася в способі художнього мислення й арсеналі засобів його вираження. Ключові слова: Василь Стефаник, Лука Дем’ян, український модернізм, українська література Закарпаття, мала проза.