Політичні та соціально-економічні процеси в Угорщині після Першої світової війни – з осені 1918 до 1921 року

Abstract

У статті описуються складні політичні та соціально-економічні трансформації, що відбувалися в Угорщині після розпаду Австро-Угорської імперії внаслідок поразки у Першій світовій війні. Метою дослідження є комплексний аналіз причин і наслідків політичної нестабільності, революційних змін, зовнішньо- політичних викликів та соціально-економічної кризи, що охопила Угорщину в період з осені 1918 до весни 1921 року. У центрі уваги – діяльність уряду графа Мігая Карої, спроби збереження територіальної цілісності країни, пошуки демократичного устрою та реакція на виклики з боку новоутворених держав Центрально-Східної Європи, а також прагнення модернізації дер- жавного апарату й адаптації до нових геополітичних умов. Аналізуються також ідеологічні конфлікти, суспільна мобілізація, культурні зрушення та роль інтелігенції в революційних процесах. Актуальність теми зумовлена потребою переосмислення досвіду постімперських трансформацій у Центрально-Східній Європі, які мають багато паралелей із сучасними процесами державотворення, втрати територій, пошуку політичної легі- тимності та боротьби за міжнародне визнання. Розуміння глибинних причин кризи угорської державності допомагає краще осмислити виклики, з якими стикаються нові або трансформовані держави у постконфліктних умовах. Методи дослідження включають історико-порівняльний аналіз, системний підхід та міждисциплінарну методологію, яка дозволила простежити вплив зовнішніх і внутрішніх чинників на трансформацію угорської державності. У результаті дослідження виявлено, що політика уряду М. Карої, попри прогресивні реформи (демократизація, земельне питання, створення республіки), не змогла зупинити процес територіального розпаду та глибокої політичної кризи. Відсутність стабільної армії, слабкий зовнішньополітичний вплив, революційні настрої в країні, спротив з боку старої політичної еліти та агресивна політика сусідніх держав (Румунії, Чехословаччини, Королівства СХС) призвели до дестабілізації. Пропозиція створення «Східної Швейцарії» не отримала підтримки. Соціальні протести, зростання радикальних настроїв, селянські бунти та слабкість адміністративного апарату остаточно підірвали легітимність уряду. Висновки: дослідження показало, що незважаючи на щире прагнення демократичних реформ, політика М. Карої зазнала краху в умовах зовнішньої ізоляції, внутрішнього хаосу та військової беззахисності. Вивчення цього періоду дозволяє краще зрозуміти природу політичної кризи, характер постімперських трансформацій та формування модерної угорської державності.