ТЕРАПЕВТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КАРБОКСІТЕРАПІЇ ПРИ АРТРИТАХ: ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОКЛІНІЧНІ МОДЕЛІ

Abstract

Анотація. Актуальність. Карбоксітерапія розглядається як перспективний метод модулю- вання мікроциркуляції, ангіогенезу та репаративних процесів у тканинах. У доклінічних моделях транскутанне та локальне нанесення вуглекислого газу (CO2) демонструє виражені відновлю- вальні ефекти, зокрема стимуляцію ангіогенезу, покращення регіонарного кровотоку та приско- рення регенерації кісткової й м’язової тканин. Проте наявні експериментальні дані залишають- ся фрагментарними, характеризуються різною методологією та обмеженою стандартизацією протоколів введення CO2. Систематизація цих підходів є необхідною для подальшого обґрунту- вання можливостей CO2-терапії при патологіях опорно-рухового апарату, зокрема при дегене- ративно-запальних ураженнях, таких як остеоартрит. Мета. Систематизувати експеримен- тальні методики введення CO2 у доклінічних моделях, узагальнити їх біологічні ефекти та оці- нити потенціал CO2 як відновлювального терапевтичного агента при артритах, остеоартри- ті, остеоартрозі. Матеріали та методи. Проведено систематичний пошук у базах PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar за 2014–2023 рр. із використанням комбінацій ключових слів: carbon dioxide therapy; carboxytherapy; transcutaneous CO2 application; hydrogel CO2 system; fracture healing; angiogenesis; skeletal muscle; diabetic model. До аналізу включено 12 експеримен- тальних досліджень, що відповідали критеріям: in vivo на щурах або мишах; чітко описаний метод нанесення CO2; наявність контрольної групи; кількісна оцінка біологічних ефектів. Результати. У моделях кісткових дефектів і переломів транскутанне нанесення CO2 прискорю- вало формування кісткової мозолі, посилювало ангіогенез (підвищення експресії судинного ендо- теліального фактора росту та ендотеліальної синтази оксиду азоту), активувало ендохондральну оссифікацію та підвищувало біомеханічну міцність кістки. У моделях пошкодження скелетних м’язів вуглекислий газ зменшував атрофію, підвищував капілярну густину та сти- мулював експресію міогенних регуляторних факторів MyoD (міогенний фактор диференціації) і міогеніну, одночасно знижуючи експресію білків, асоційованих з м’язовою атрофією – Atrogin-1 (muscle atrophy F-box protein) та MuRF-1 (muscle RING-finger protein-1). За умов гіперглікемії вугле- кислий газ запобігав регресії капілярів і відновлював ангіогенний баланс, підвищуючи експресію судинного ендотеліального фактора росту (vascular endothelial growth factor) і ендотеліальної синтази оксиду азоту (endothelial nitric oxide synthase) та знижуючи рівень тромбоспондину-1 (thrombospondin-1). Усі дослідження демонстрували узгоджені мікроциркуляторні, ангіогенні та регенеративні ефекти CO2 при використанні стандартизованих протоколів (експозиція 20 хв, 5 разів на тиждень). Висновки. Транскутанне та локальне нанесення CO2 є відтворюваними та ефективними доклінічними підходами для стимуляції ангіогенезу, остеогенезу та міогенезу, а також корекції мікроциркуляторних порушень при травматичних і метаболічних ураженнях. Сукупні дані підтверджують потенціал CO2 як перспективного терапевтичного інструмента, що може бути інтегрований у комплексні стратегії лікування дегенеративно-запальних захво- рювань, включно з остеоартритом. Ключові слова: карбоксітерапія; CO2; мікроциркуляція; ангіогенез; експеримент; артрит; щурі.