The legal development of ENTSO-E as a tool for energy security and decarbonization of the European Union

Abstract

The article examines the institutional and legal evolution of the European Network of Transmission System Operators for Electricity (ENTSO-E) within the broader framework of the European Union’s climate policy and its strategic vision of a climate-neutral Europe by 2050. It explores how key legislative instruments – including Regulation (EU) 2019/943, Directive (EU) 2019/944, the network codes, and the Third Energy Package – have progressively transformed ENTSO-E from a primarily technical coordination platform into a central institutional actor in the EU’s green energy transition. Particular attention is paid to the legal framework that governs the integration of renewable energy sources into the grid, the phase-out of fossil fuel-based generation, the development of advanced balancing mechanisms, and the expansion of regional coordination centers (RCCs). These developments reflect the EU’s commitment to a decarbonized, interconnected, and resilient energy system.The article further examines the impact of the legal principle of unbundling, which aims to ensure non-discriminatory access to energy networks and promote competitive electricity markets. In addition, the study addresses the external and geopolitical dimension of ENTSO-E’s role, notably the emergency synchronization of Ukraine and Moldova with the Continental European electricity grid in March 2022. This synchronization is presented as both a technical and political milestone that strengthened the EU’s energy resilience and reinforced its strategic neighborhood policy.Ultimately, the article argues that ENTSO-E plays a pivotal legal and operational role in implementing the European Green Deal and advancing the EU’s dual objectives of climate neutrality and energy security. It concludes by emphasizing the need for deeper legal harmonization, accelerated deployment of interconnectors, and more effective multilevel coordination to fully realize the ambitions of a climate-neutral and integrated European energy market. У статті досліджується інституційна та правова еволюція Європейської мережі операторів систем передачі електроенергії (ENTSO-E) в ширшому контексті кліматичної політики Європейського Союзу та його стратегічного бачення кліматично нейтральної Європи до 2050 року. Аналізується, яким чином ключові законодавчі акти – зокрема Регламент (ЄС) 2019/943, Директива (ЄС) 2019/944, мережеві кодекси та Третій енергетичний пакет – поступово трансформували ENTSO-E з технічної координаційної платформи на одного з центральних суб’єктів «зеленої» енергетичної трансформації ЄС. Особливу увагу приділено правовим механізмам інтеграції відновлюваних джерел енергії до енергосистеми, поступовій відмові від викопного палива, розвитку механізмів балансування та розширенню повноважень регіональних координаційних центрів (РКЦ). Ці процеси відображають прагнення ЄС до створення децентралізованої, інтегрованої та стійкої енергосистеми з низьким рівнем викидів. У статті також розглядається вплив правового принципу анбандлінгу, який забезпечує недискримінаційний доступ до мереж і сприяє розвитку конкурентного ринку електроенергії. Окрему увагу приділено зовнішньому та геополітичному виміру діяльності ENTSO-E, зокрема екстреній синхронізації енергосистем України та Молдови з континентальною європейською мережею у березні 2022 року. Ця подія розглядається як технічний і політичний прорив, що посилив енергетичну стійкість ЄС і зміцнив його політику добросусідства.Зрештою, автор стверджує, що ENTSO-E нині відіграє ключову правову й операційну роль у реалізації Європейського зеленого курсу та просуванні подвійної цілі ЄС – кліматичної нейтральності й енергетичної безпеки. У підсумку наголошується на необхідності глибшої правової гармонізації, активнішого розвитку транскордонної енергетичної інфраструктури та ефективнішої координації між державами-членами для досягнення цілей кліматично нейтрального, інтегрованого енергетичного ринку Європи.