Диференціація меж та шляхів обмеження свободи мирних зібрань в умовах воєнного стану з урахуванням вимог Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод

Abstract

Вказується, право на мирні зібрання як фундаментальна демократична цінність і необхідна умова стабільного розвитку суспільства, попри усталене уявлення про можливість його обмежен-ня за умов воєнного чи надзвичайного стану, демонструє життєздатність навіть у воєнний час, що підтверджується практикою українського суспільства. З огляду на це, регулювання процедури здійснення права на мирні зібрання під час воєнного чи надзвичайного стану потребує суттєво більшої гнучкості з ретельно продуманою системою диференційованих обмежень цього права. У статті автор витлумачив у світлі принципу верховенства права положення Конституції України щодо свободи мирних зібрань та щодо можливості її обмеження в умовах воєнного стану з урахуванням вимоги Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо свободи мирних зібрань та меж відступу від зобов’язань щодо її дотримання. Автор визначив, що загрози національній безпеці, територіальній цілісності та громадському порядку можуть бути перешкодою для реалізації свободи мирних зібрань з урахуванням фактичних особливостей безпекового середовища й можливості сталого функціонування суспільства у конкретній адміністративно-територіальній одиниці (гостроти становища) у той чи інший час. Свобода мирних зібрань також покладає на держави позитивні зобов’язання, у тому числі щодо уможливлення проведення мирних зібрань шляхом запобігання або мінімізації актів насильства проти учасників мирних зібрань (присутність служб першої допомоги на місці проведення демонстрацій тощо). У світлі цього, автор дійшов висновку, що одним з варіантів підходу до визначення способу реалізації конституційного положення про можливість обмеження свободи мирних зібрань в умовах воєнного стану є диференціація територій за ступенем загроз для учасників мирних зібрань та з точки зору можливості залучення сил та засобів державних органів щодо забезпечення правопорядку під час проведення мирних зібрань. Залежно від зазначеного критерію, прийняте військовим командуванням разом із військовими адміністраціями рішення про заборону проводити мирні зібрання може перевірятись у ході його адміністративного оскарження за процедурою усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань або у розрізі конкретного мирного зібрання (на більш безпечних територіях), або щодо проведення будь-яких мирних зібрань на території конкретної адміністративно-територіальної одиниці (на менш безпечних територіях). It is indicated that the right to peaceful assembly as a fundamental democratic value and a necessary condition for the stable development of society, despite the established idea of the possibility of its restriction under conditions of martial law or a state of emergency, demonstrates viability even in wartime, which is confirmed by the practice of Ukrainian society. In view of this, the regulation of the procedure for exercising the right to peaceful assembly during martial law or a state of emergency requires significantly greater flexibility with a carefully thought-out system of differentiated restrictions on this right.In the article, the author in light of the principle of the rule of law interpreted the provisions of the Constitution of Ukraine on the freedom of peaceful assembly and on the possibility of its restriction during martial law, bearing in mind the requirements of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms regarding the freedom of peaceful assembly and the limits of derogation from obligations to observe it. The author determined that threats to national security, territorial integrity and public order may be an obstacle to the enjoyment of the freedom of peaceful assembly in view of the actual parameters of the security environment and the possibility of sustainable functioning of society in a specific territory (severity of the situation) at a given time. Freedom of peaceful assembly also imposes positive obligations on states, including on enabling peaceful assemblies by preventing or minimizing acts of violence against participants in peaceful assemblies (presence of first aid services at the site of demonstrations, etc.). In light of this, the author concluded that one of the options for determining the method of implementing the constitutional provision on the possibility of restricting the freedom of peaceful assemblies in martial law is the differentiation of territories according to the degree of threats to participants in peaceful assemblies and from the point of view of the possibility of involving forces and means of public authorities to ensure law and order during peaceful assemblies. Depending on the specified criterion, the decision taken by the military command and military administrations to prohibit peaceful assemblies may be reviewed during its judicial appeal under the procedure for removing obstacles and prohibiting interference with the exercise of the right to freedom of peaceful assemblies either in terms of a particular peaceful assembly (in safer territories), or in relation to any peaceful assemblies on the territory of a particular territory (in less safe territories).